Путіна загнали в кут

Макрон, як представник нового покоління політиків, дуже серйозну увагу приділяє ситуації в Україні. Що він може запропонувати Путіну?
Говорячи про пропозиції Макрона провести зустріч нормандської четвірки, зазначу відразу кілька важливих моментів.

1. Все відбувається на тлі того, що Трамп схильний перекласти більшу частину відповідальності за європейські справи на Європу. Незважаючи на його символічну зустріч з Порошенком і демонстрацію підтримки, в переговорах і з Меркель, і з Макроном обговорювалося, що це зона відповідальності Європи. Американці допоможуть грошима або санкціями, але самі в українську кризу втручатися не стануть.

2. Макрон поспішає зміцнити свої позиції, в тому числі і міжнародні, а значить, і в нормандському форматі. Тому він квапить події і хоче організувати ці дострокові збори. Зовсім не факт, що вони відбудуться. Але зазвичай такі речі не оголошуються на рівні президентів, якщо є сумніви, що це можливо. Якщо Макрон сказав, значить, зустріч, швидше за все, відбудеться, адже в іншому випадку це буде удар по його репутації. Хоча у Путіна багато чого накопичилося і до нормандського формату, і до Макрона особисто. І йому може захотітися в останній момент різко відмовитися від зустрічі.

Путін – вже не член вісімки, і втратив свій статус у двадцятці

3. Ніхто не знає, що там лежить в кишені у Макрона і що він хоче запропонувати на порядку денному нового нормандського формату. Важливим є те, що у нього все ж щось є, інакше він не став би скликати всіх достроково.

Питання все одно впирається в Путіна, який, схоже, все сильніше розчаровується в мінському процесі (в ньому, схоже, всі розчаровуються). Мінський процес свою основну задачу вирішив. Великі гравці, які брали участь в цьому форматі, хотіли домогтися одного – зупинити воєнні дії військового масштабу і заморозити цей процес. Зараз одна сторона трактує Мінські угоди так, інша так. Відповідно, ніякого видимого прогресу немає. А нормандський формат передбачає розмову великих європейських гравців.

Макрон, як представник нового покоління політиків, дуже серйозну увагу приділяє ситуації в Україні. Не думаю, що він запропонує Путіну щось приємне. Президент Росії і сам це розуміє, тому навряд чи погодиться на цю зустріч з великим захопленням.

Якщо говорити про інформацію, що зустріч Путіна і Трампа на саміті Великої двадцятки може не відбутися, важливо розуміти, що такого роду витоки – елемент політичної боротьби: відбудуться – не відбудуться. Трамп діє досить примітивно. Для зустрічі з Порошенком він знайшов час, а для зустрічі з Путіним він може не знайти часу. Це символічний і зухвалий крок.

Якщо зустріч Трампа і Путіна відбудеться – це буде подано російською пропагандою як великий успіх. Якщо не відбудеться – стане ознакою того, що Путін остаточно став вигнанцем. Прийнято вважати, що не можна заганяти щура в кут, але з деякими щурами тільки так і варто поводитись. У будь-якому випадку, Путін – вже не член вісімки, він втратив свій статус в двадцятці, якщо ще і Трамп відмовиться від зустрічі, це буде ще неприємніше. Путінська Росія втрачає престиж і репутацію, наближаючись все ближче до статусу країни-вигнанця.

Але це зовсім не означає, що позиції України від цього автоматично поліпшуються. Головна проблема України, на мою думку, – навіть не Путін. Проблема в здатності провести ефективні реформи, поліпшити економічний стан. Та плювати на того Путіна. Зрозуміло, що війни він вже не почне, у нього для цього немає ресурсів. Зрозуміло, що його мета – втриматися при владі. А перед Україною стоять зовсім інші проблеми.