Що найбільше вражає іноземців в Україні та українцях
Напередодні 26-ї річниці з дня проголошення незалежності було проведено опитування іноземців, аби дізнатися, якою вони бачать Україну та українців сьогодні.
За результатами ми склали список найпопулярніших відповідей.
Ми спілкувалися із представниками США, Великобританії, Франції, Данії, Японії, Пакистану, Канади та Маврикію.
ХАРАКТЕР
Особливості характеру українців, серед яких передусім, щирість і гостинність, назвали майже усі, з ким спілкувалися кореспонденти.
“Щирість. Якщо ви бували в інших країнах, то бачили, що там люди дуже люб’язні, але я не вірю, що це щиро. Як на мене, часто це просто маска. В Україні це не так, тут одразу ж зрозуміло, як людина ставиться до тебе, що їй подобається, що – ні”, – вважає фотограф Ґабріель Карраско із Маямі.
“Мені багато що подобається і вражає в українцях. Але на горі мого списку – тепло і щира гостинність, те, наскільки легко я можу спілкуватися із ними на глибокому, душевному рівні. Година за чаєм і доброю розмовою – кращі ліки для серця і душі. Це те, що є унікальною рисою українців, і те, що я цінувала впродовж життя в Україні”, – зізнається Ранда, яка після 21 року перебування в Україні повернулася на батьківщину, до США.
Водночас Ранді не подобається грубість чоловіків до жінок у публічних місцях.
“У метро чи автобусі чоловіки часто відштовхували мене, просто, щоб пройти і зайняти місце. Дуже рідко чоловіки поступалися місцем жінці, якого б віку вона не була, і якими б важкими не були її сумки. Як правило, вони просто закривали очі або розгортали газету, і удавали, що не бачать”.
Схожі враження і у Йоганеса Вамберга із Данії: “Дратує найбільше відсутність взаємоповаги, відсутність взаємоввічливості. Це стосується як старших людей, так і молоді. Оце намагання бути першим, не поважаючи інших…”.
“Люди, яких я зустрічав в Україні, усі були високоосвічені і з гарними манерами”, – каже креативний директор рекламного агентства Хідео із Японії.
“Мені здається, українці дуже гостинні і єдині як нація. Мають гордість і патріотизм – це неймовірно бачити, як багато національних кольорів скрізь: прапори у таксі, на будівлях, браслети і навіть огорожі на вулицях”, – каже фотограф із Великобританії Пітер Фозергілл.
“Мене вражає підприємницький дух людей. Вони мають амбіції, мають бізнес-проекти. Хоч я і розумію, що це також і питання виживання людей, які беруться за власну кар’єру через невизначеність в економіці країни”, – зазначає журналіст із Канади Франсіс Плурд.
“Прагнення до свободи і приватної власності. Навіть в комуністичні часи багато українців зберігали ці почуття”, – відзначає французький журналіст Ален Гіймноль.
ЖІНКИ
“Із позитивного – українські дівчата. Авжеж, це одна з причин того, що я тут!”, – зізнається Ґабріель Карраско зі США.
“Українські жінки найрозумніші, добре організовані і хороші господині”, – робить підсумок приватний підприємець Шоаіб Кхан із Пакистану.
“Дуже красиві і сердечні жінки”, – каже телеоператор із Японії Тошіюкі.
ДОРОГИ ТА АВТО
“На вулицях лише нові іноземні машини. Як таке може бути?” – запитує японець Хідео, креативний директор рекламного агентства.
“Величезна кількість дорогих машин. Ви можете побачити тут Porsche, Range Rover, нові моделі Mercedes. Особливо у центрі столиці, у годину пік. Одне гарне авто за іншим! І їх величезна кількість! І це в країні, де криза і війна”, – дивується фотограф із Майямі Ґабріель Карраско.
“Дороги і маленькі жовті автобуси! Вау! Це просто хаос якийсь. Агресивні водії намагаються втиснутися у смугу. А ці жовті автобуси! Як вони тільки не перекидаються у годину пік, переповнені людьми!?”, – каже фотограф із Великобританії Пітер Фозергілл.
“Ніякої взаємоповаги. Це особливо помітно, як паркують автомобілі: паркуючись на переходах, закривають прохід пішоходам, у тому числі із дитячими візками”, – обурюється журналіст і правозахисник Йоганес Вамберг із Данії.
ЇЖА
“Якість їжі – для мене це був величезний сюрприз. Коли я вперше приїхав до Києва, була упередженість стосовно харчів. Але згодом я зрозумів, що традиційні домашні страви дуже гарні. Моя наречена Ірина – чудовий кулінар, деякі її традиційні українські страви дивовижні”, – зізнається британський фотограф Пітер Фозергілл.
“Українська кухня дуже сподобалося. Кухарі у вас – високого рівня. Навіть не зрозуміло, чому досі українські страви не мають мішленівських зірок”, – вважає Хідео, креативний директор рекламного агентства із Японії.
Але пролунали не лише компліменти.
“Алкоголь – це кисень для українців, так виглядає, що вони не могли б вижити без алкоголю”, – вважає пакистанець, приватний підприємець Шоаіб Кхан.
“Виявляється п’ють не щодня. Проте, коли пригощають, то від душі”, – ділиться враженнями телеоператор із Японії Тошіюкі.
ПРИРОДА І МИНУЛЕ
“Українська природа дуже красива”, – каже пакистанець, приватний підприємець Шоаіб Кхан.
“Я вражений природою Карпат. Це щось надзвичайне. Її необхідно берегти від шахраїв, великих і малих, державних і приватних”, – вважає Орест Дель Соль, який переїхав із Франції на Закарпаття.
Однак, професіонали помічають не лише красу.
Ця країна не рухається… Не рухається взагалі нікуди! Це як стоп-кадр
“У Києві кожного дня відкриваєш щось нове чи несподіване. Це і нові пентхаузи у багатоповерхівках, стиль яких межує із кітчем. І будинки радянської доби, які руйнуються самі або ж їх зносять. Це і прекрасні фасади, приховані за всюдисущою рекламою. Загалом, міський пейзаж дедалі більше свідчить про кризу, що триває, яка глибоко вкорінена у хитросплетіння політичного, соціального й історичного ландшафту країни”, – відзначає архітектор із Маврикію Лаура Лім Сам.
“Найбільше вражає поєднання двох різних способів життя. Це старий світогляд, радянський підхід до всього, дуже грубий, я би сказав, примітивний. І в той самий час, молодше покоління – яке їздить до Європи, США, бачить світ і нове сучасне життя, мислить по-сучасному. І я здивований, як це працює в одній країні. Можливо, це одна з причин того, що ця країна не рухається… Не рухається взагалі нікуди! Це як стоп-кадр. Вікно відчинене, але неможливо вибратися, тому що ніби тягне старе “тіло”, старий тип мислення. Це те, що шокує мене найбільше”, – констатує фотограф Ґабріель Карраско із Маямі.
“Мене завжди вражало те, як Україна, наближаючись до катастрофи, в останню хвилину уникала її. Так було кілька разів в історії. І знову під час останньої революції”, – каже французький журналіст Ален Гіймноль.
Шукайте деталі в групі Facebook
