УКРАЇНА LIVE

Вдoва зaгuблого Героя України Андрія Кизило сколихнула мережу проникливими словами, які вона присвятила своєму чоловікові в першу річницю його cмepті – 29 січня. Зворушливий пост Ксенія Кизило опублікувала на своїй сторінці у Facebook, “Обозреватель”.

“Це наше перше і останнє спільне фото! Між ними майже чотири роки різниці. Це чотири роки безмежного кохання, щастя, радості! Це прокидатися від твоїх смс “доброго раночку” і засинати, слухаючи тебе в телефоні! Це мріяти про щасливу родину і навіть встигнути створити її”, – пише вона.

Також Ксенія згадує про те, наскільки близькими і довірливими були їхні стосунки з чоловіком, наскільки він відчував її навіть на відстані і завжди у всьому підтримував, наскільки чудовим батьком він був для свого маленького сина.

“Це просто бути щасливими, радіти життю, радіти один одному і навіть на секунду не подумати, що може настати кінець!!! Сьогодні один рік. Це коли знаєш, що такого більше ніколи не буде”, – завершила вона своє проникливе звернення до коханого.

Нижче наводимо повний текст поста Ксенії Кизило без змін.

Також Ксенія згадує про те, наскільки близькими і довірливими були їхні стосунки з чоловіком, наскільки він відчував її навіть на відстані і завжди у всьому підтримував, наскільки чудовим батьком він був для свого маленького сина.

“Це просто бути щасливими, радіти життю, радіти один одному… і навіть на секунду не подумати, що може настати кінець!!! Сьогодні один рік. Це коли знаєш, що такого більше ніколи не буде”, – завершила вона своє проникливе звернення до коханого.

Нижче наводимо повний текст поста Ксенії Кизило без змін.

Це наше перше і останнє спільне фото! Між ними майже 4 роки різниці. Це 4 роки безмежного кохання, щастя, радості! Це прокидатися від твоїх смс “доброго раночку” і засинати, слухаючи тебе в телефоні! Це, мріяти про щасливу сім’ю і навіть встигнути створити її. Це щастя дивитись як ти граєшся з синочком, таким любимим. Це обняти і знати що тебе обнімуть ще міцніше. Це знати що тебе кохають. Що тебе завжди чекають дома! Це коли можна, про все поговорити, безкінечно слухати чи просто мовчати. Це знати що є людина, якій довіряєш більше чим собі. Це коли говориш вже такі дурниці а тобі кажуть “так, ти в мене умнічка”. Це коли вийти без шапки, і знати точно що через п’ять хвилин тобі задзвонить телефон і ти таке послухаєш про себе так-так, відчував що мені холодно! Це просто бути щасливими, радіти життю, радіти один одному і навіть на секунду не подумати що може настати кінець! Сьогодні 1 рік. Це коли знаєш що такого більше ніколи не буде.

“Доля покрила чорною хусткою молоду жіночку, відібравши коханого. Є синочок, він подарує любов! Душа відновить крила! Життя триває!”, “Щирі співчуття! Вічна Пам’ять! Дякую Тобі, наш Захисник!”, “Герої не вмиpaють! Вони вічно будуть в наших серцях жити і з небес нас захищати. А ви будьте здорові, тому що вам треба ще піднімати сина. Низький уклін вам!”, “Вічна пам’ять! Сил, заради синочка і пам’яті!”, ”Дуже шкода, але він залишив вам свою таку гарнюню копію. Слава Герою. Майте надію”, ”Мотopoшно, жaхливо. Співчуваю, немає слів. Слава Героям! Вічна слава Героям України!”, ”Мурахи по шкірі, як так. Брате, нехай земля тобі буде пухом, Герої не вмиpaють”, ”Я кричу і проклинаю цю вiйну!”, ”Боляче і несправедливо. І пережити неможливо. Добре, що сина після себе залишив. У багатьох і цього немає. Тільки сива мати біля мoгили. Господи, за що?”, ”Боже, я не можу стримати сліз. Біль. Пробачте нас, сонечки”, – пишуть люди.