“Роздаючи популістські обіцянки та не роблячи нічого”: розкрили секрет успіху Тимошенко на президентських виборах

Тимошенко вже давно на високих позиціях, але тільки зараз її шанси виграти вибори влада і наші міжнародні партнери почали сприймати серйозно.

Наприклад, на останній Мюнхенській конференції з безпеки Тимошенко спілкувалася із багатьма західними гостями. Вона також брала участь у закритих зустрічах із Вікторією Нуланд, колишнім куратором українського напрямку в американському держдепі, та Куртом Волкером, спеціальним представником США з донбаського конфлікту, передає Корупція.Інфо

У кінці лютого, вже у Києві, Тимошенко зустрічалася із послом Франції в Україні Ізабель Дюмон. І я думаю, що західні посли все частіше розмовлятимуть з потенційним переможцем виборів. Свою популярність лідер “Батьківщини” здобула, використовуючи три головні інструменти – критикуючи владу, роздаючи популістські обіцянки та не роблячи нічого.

Головна цільова аудиторія “Леді Ю” – це люди з мінімальними доходами, яким вона обіцяє краще життя, роздачу соціальних виплат і зниження тарифів на комунальні послуги.

Вона каже те, що подобається людям, добре відчуває політичну кон’юнкрутуру і легко підлаштовується під обставини. Усе заради того, щоб набрати максимальний рівень електоральної підтримки. Партія “Батьківщина” працює із широкими верствами населення і намагається заїхати навіть у глухі села.

За даними проекту VoxCheck, експерти якого відстежують висловлювання вітчизняних політиків, більшість публічних меседжів Тимошенко стосуються цін на газ (це 13% цитат), пенсій, медичної реформи і ринку землі (про ринок землі у неї 7% висловлювань).

Критика реформ і будь-яких змін у країні – основна риторика колишнього прем’єр-міністра. Але при цьому, за даними аналізу експертів, Тимошенко – найбільш неправдивий політик. Кожне четверте її висловлювання – неправда. А ще 48% – маніпуляція. Та враховуючи складну економічну ситуацію в країні і загальне назадоволення населення владою, її слова падають на сприятливий ґрунт.

Сама ж Тимошенко не дає своїм опонентам вдарити по собі і поводить себе дуже обережно. Вона тільки говорить, не роблячи якохось конкретних кроків. Лідер “Батьківщини” не встановлює наметів біля Ради, не перекриває рух транспорту, нічого не блокує. Хіба що з Саакашвілі перетинала кордон. Вона також уникає тем, які можуть розколоти її електорат. Наприклад, вона не голосувала за пенсійну реформу.

Натомість, “Батьківщина” згадала про свою стару ініціативу. Київська обласна партійна організація нещодавно закликала депутатів облради прийняти програму із популістською назвою “Національна платформа захисту і збереження країни та її людей”. У рамках цієї програми депутати пропонують роздавати з бюджету щомісячно по 1 тисячі гривень пенсіонерам області протягом року. Тобто йдеться про воскресіння усім відомої “Юліної тисячі”. Це неприхований популізм.

Але якщо перейти до практики. Яким президентом може бути Юлія Тимошенко? І тут неможливо не згадати часи її прем’єрства – жорсткого втручання у цінову політику, адміністративні методи тиску на бізнес, регулювання цін на паливо. Причому, будучи головою уряду, Тимошенко виступала за впровадження ринку земелі сільгосп призначення, а зараз вона виступає категорично проти цього.

Модель Тимошенко – це побудова соціальної економіки. Але в Україні немає ресурсів, щоб будувати економіку такого типу. Ми не такі багаті, як скандинавські країни. Нам потрібна економіка зростання. У нас немає потужного середнього класу. І до речі, у партійній програмі Тимошенко є підтримка малого і середнього бізнесу. Але, оскільки голосів на цій темі багато набрати неможливо за рік до виборів, лідер “Батьківщини” взагалі забула цю тему.

Дивує тільки одна річ. Тимошенко в українській політиці вже 20 років. Була прем’єр-міністром, хоча й не була президентом. А люди все ще легко вірять її обіцянкам, що з її приходом до влади життя кардинально зміниться. Чому ж воно не змінилося, коли вона була у владі? І чи готові ви чекати ще 20 років, покладаючись лише на слова Юлії Володимирівни, а не реальні справи? Сподіваюсь, що ні.

Христина Бердинських