Під виглядом реформування прописки хочуть ввести перевірки, репресії та штрафи, – аналітики

Проект закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, розроблений Офісом реформи адміністративних послуг при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, містить ризики масових порушень прав людини та непропорційного втручання держави в приватне життя громадян.

Про це йдеться у висновку експертів Центру інформації про права людини, які зробили детальний аналіз законопроекту.

Згідно з аналізом, попри заяви Офісу реформи про те, що згаданий законопроект спрощує механізм реєстрації місця проживання і робить реєстрацію декларативною, він передбачає заплутану процедуру реєстрації місця проживання, репресивний механізм контролю за громадянами та необґрунтовані штрафи для тих, хто тимчасово не матиме реєстрації.

Зокрема, у випадку ухвалення закону будь-яка посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, директор школи, до якої хоче вступити дитина, може ініціювати проведення перевірки факту проживання осіб у місці, де вони зареєструвались.

Громадяни, у свою чергу, будуть зобов’язані допускати у своє житло посадових осіб для пошуку “доказів факту їхнього проживання за місцем реєстрації” і дозволяти проводити для цього відеозйомку.

Для отримання згаданих доказів у житлі можуть перевіряти особисті речі, предмети гігієни, спальне місце, постільну білизну, предмети домашнього вжитку, дитячі іграшки та підручники, речі для здійснення професійних занять, проведення дозвілля та відпочинку.

Також для отримання доказів проживання громадян за місцем реєстрації можна буде опитувати сусідів, власників житла та виконавців послуг з управління будинком.

При цьому проект не визначає жодних вимог до заяв осіб, які ініціюватимуть початок перевірки факту проживання особи. Також не встановлено можливості для громадян оскаржити ініціювання такої перевірки.

У будь-якій демократичній державі доступ до житла прийнятний лише за рішенням суду. В Україні так само. За тим принципом перевірок, який закладено у документі зараз, діє презумпція винуватості. Коли людина зобов’язана навести докази свого проживання та змушена запрошувати чиновників оглядати її домівку та робити там відеозапис. Сама собою така процедура вже є приниженням людської гідності,
– наголосила координаторка проектів Центру інформації про права людини Людмила Янкіна.

Вона додає, що закладений у законопроекті принцип перевірок є надмірним втручанням держави у приватне і сімейне життя. Таке втручання є непропорційним та порушуватиме статтю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім того, такі перевірки несуть серйозні корупційні ризики та роблять людину беззахисною супроти держави.

Також, згідно з висновками експертів, проект запроваджує непропорційну та надмірну систему штрафів.

Так, за проживання без реєстрації громадяни муситимуть платити від 340 до 850 грн або навіть до 1700 грн у разі повторного накладення штрафу протягом року.

Водночас на сьогодні за законом “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, якщо людина у 30-денний термін після зняття реєстрації не зареєструвалась в іншому місці, то вона отримує попередження. А в разі якщо людина вдруге за рік не мала реєстрації місця проживання довше ніж 30 днів, хоча їй вже виносили попередження в цьому році, то вона має сплатити штраф на суму від 17 до 51 грн.

При цьому, як зауважують експерти, людина, яка мешкає без реєстрації, вже є обмеженою в можливості користування публічними послугами, брати участь у виборах та інших можливостях, які дає реєстрація за чинними законодавчими актами.

Крім того, законопроект містить норми, які суперечать одна одній, норми у яких закладені ризики порушення прав дитини, зокрема майнові.

Також законопроект запроваджує спеціальну процедуру для реєстрації окремих груп осіб, що є дискримінацією.

Людмила Янкіна підсумовує, що законопроект не є реформою по суті, оскільки не відповідає демократичним цінностям і цілям. Також законопроект не відповідає принципам декларативності.

Вона звертає увагу на те, що Мінекономрозвитку, під егідою якого був розроблений законопроект, з одного боку, відмежувалось від цієї ініціативи, назвавши її напрацюванням окремої експертної групи, яку очолює Офіс реформи адміністративних послуг, та такою, що не є урядовою. А з іншого боку – стає адвокатом цього законопроекту, висловлюючи хибні твердження щодо того, що проект закону ніби спростить взаємодію громадян з органами державної влади.

На цьому етапі важливою і необхідною є чітка публічна позиція міністерства не щодо ініціативи, а щодо конкретного тексту, оприлюдненого Офісом реформ адміністративних послуг, – наголосила Янкіна.

Адже, на її думку, ані органи реєстрації, ані Державна міграційна служба, ані Міністерство внутрішніх справ України не підуть на здійснення тих антиконституційних перевірок, які закладені в законопроекті.