УКРАЇНА LIVE

Чому в України альтернативи співпраці з МВФ немає.

Прихильники і противники співпраці з МВФ в Україні завжди ділилися на дві групи: ті, хто “за” з причини того, що черговий транш “пече стегно” і дозволяє “шаркнутb по душі”, і ті, хто “проти”, тому що їм не перепадає.

Реального дискурсу щодо співпраці з МВФ і оцінки того ефекту, який Україна отримує від нього, як не було, так і немає. Ну або майже немає. Фінансовий аналітик Олексій Кущ спробував заповнити цю глибоку лакуну.

“Як показує досвід таких країн, як Південна Корея або Туреччина, кредити МВФ можуть на короткостроковому інтервалі забезпечити надходження адреналіну в серце економіки”

Корейці, наприклад, з виділеною їм сумою в більш ніж 40 млрд дол, витратили тридцять з хвостиком і всі повернули достроково. Процедуру фінальної транзакції з погашення боргу перед фондом в Туреччині перетворили в ТБ-шоу: прем’єр перед телекамерами урочисто натиснув на клавішу в банку, підтверджуючи платіж. Надалі, Туреччина з позичальника фонду перетворилася в його кредитора.

У нас з МВФ зовсім інші, можна сказати, серйозні стосунки, коли шлюб на все життя. Враховуючи, що фонд – це швидка допомога для ринків, що розвиваються, пацієнт “українська економіка” вже довгі роки знаходиться в реанімобілі і ніяк не хоче переходити в палату стаціонару. При таких розкладах, співпраця з фондом перетворюється в звучання дзвоника прокаженого: сигнал для інвесторів, що в цій країні присутні довгострокові структурні і системні дисбаланси, вона токсична, заразна кризою і до неї краще не наближатися.

Таким чином, як співпраця з фондом стала для чинної влади збоченим різновидом національної ідеї і черговий транш вищі посадові особи країни освячують публічним хресним знаменням, точно так само припинення співпраці з МВФ має стати одним із пунктів майбутньої програми економічного розвитку. Яку доведеться реалізовувати новій владі.

На жаль, навіть якщо б зараз в нашому уряді засів синкліт нобелівських лауреатів замість недоучок з сумнівними дипломами, в України на 2018-2019 років немає альтернативи співпраці з МВФ. За оцінками фонду, дефіцит фінансового рахунку платіжного балансу нашої країни в цьому і наступному роках, становитиме не менше 4,5 млрд дол.

Як випливає з інформації нашого Мінфіну, в 2018-му році Україні доведеться витратити на погашення державного боргу 175,7 млрд грн., з яких: 114 млрд грн. піде на внутрішній борг (65%), а 61,7 млрд грн. – на зовнішній (35%).

Але це лише погашення, а є ще і стаття з обслуговування боргу, тобто виплата відсотків. Тут ситуація теж не фонтан: доведеться витратити 130 млрд грн., при цьому 79 млрд грн. або 61% — на внутрішній борг і 51 млрд грн. або 39% на зовнішній.

І якщо внутрішній борг переважно номінується в гривні, хоча є і прив’язка до валюти, але вона радикально не змінює структуру виплат, то зовнішній борг – це євро та долари. Гроші на виплати за внутрішніми запозиченнями можна на худий кінець просто надрукувати, наплювавши на інфляцію та обмінний курс національної валюти. А для зовнішніх платежів потрібна виключно іноземна валюта та її друковані верстати знаходяться явно не в Києві.

“Всього на зовнішні виплати (погашення і обслуговування) в поточному році доведеться витратити понад 112 млрд грн. або еквівалент 4,3 млрд дол.”

Що стосується структури виплат, то приблизно 44% потрібно віддати все тому ж МВФ, ще 13% різним міжнародним кредитним організаціям (ЄБРР, МБРР). Майже 24% припадає на виплати за облігаціями зовнішньої позики. Таким чином, майже 1,9 млрд дол. нашій країні доведеться віддати на обслуговування боргів перед Міжнародним валютним фондом. Тобто фонд не тільки той, хто більше всіх дає Україні кредитів (за останні чотири роки), але і той, хто більше всіх вимагатє їх повернення (у всякому разі, у цьому році).

“А тим часом перехід США до політики дорогого долара і торгового протекціонізму загрожує крахом для ринків, що розвиваються, вже цієї осені. Епіцентр кризи може проявитися в Китаї.”

Про наближення нової кризової хвилі днями в Парижі попередив і гуру світових фінансів, філантроп Джордж Сорос:

“Ми можемо очікувати іще однієї великої фінансової кризи… Все, що могло піти не так, як треба, пішло не так, як треба”, — заявив він.

Проблеми почалися в Аргентині, яка встановила облікову ставку на рівні 40% і звернулася за допомогою до МВФ. Відчуває турбулентність і турецька економіка, де захиталася місцева ліра. Горді османи поки роблять ставку на свідомість: тамтешній президент Ердоган закликав співгромадян продати долари і підтримати національну валюту. Як показує практика, подібні заклики нерідко мають зворотний ефект: громадяни біжать продавати національну валюту і купувати “зелені”.

Все це говорить про те, що клієнтів у МВФ до кінця року буде дуже багато, причому калібр таких країн як Аргентина і Туреччина у світовому табелі про ранги явно вище, ніж у нас. Незважаючи на те, що національна гордість нашіптує нам протилежне.

“Без грошей МВФ Україну чекає загроза дефолту вже в наступному році і ризик обвалу гривні (плюс інфляція) в цьому.”

Не варто сподіватися на резерви НБУ в розмірі 18 млрд дол. Чистих резервів (за мінусом зобов’язань) там в рази менше. А з урахуванням того, що частина ЗВР наповнена «мулом» минулих років, можна розраховувати на підтримку ліквідності в розмірі 2-3 млрд дол. Саме стільки зможе виділити наш центробанк рідного мінфіну для утримання штанів. Але без допомоги МВФ, утримати їх все одно не вдасться і є ризик показати світу діряве спіднє.

А значить, влада буде змушена йти на створення антикорупційного суду, потай сподіваючись саботувати його діяльність, як це вже було зроблено з численними аналогічними проектами. Єдиний учасник процесу, який вигребе по повній – це населення. Ціну на газ для нього таки доведеться підвищити. Правда не раніше того моменту, коли прем’єр вскочить у новий політичний проект.