УКРАЇНА LIVE

7 головних помилок, які можуть зробити батьки, не навмисно зіпсувавши життя своїй дитині.

“Перемогла дружба”
Цією фразою люблять закінчувати конкурси та змагання для дітей. Але правило про те, що кожен учасник отримує однакову винагороду, нівелює саме поняття змагання, і не дає нічого, крім дитячого розчарування в кінці.

Причина в тому, що такий підхід дозволяє кожному малюку відчувати себе особливим, найкращим, не дивлячись на об’єктивні досягнення. Однак в процесі дорослішання він однозначно почне помічати, що захоплення близьких з приводу його особистості чомусь не поділяють всі навколишні. І таке зіткнення з реальністю буде в рази болючіше, ніж розчарування від поразки в дитячих змаганнях.

Невмотивовані нагороди
Часто ми даруємо або купуємо нашим дітям щось не з бажання зробити приємне, а у вигляді відкупу. Наприклад, якщо в сім’ї кілька дітей, і одна дійсно заслужила заохочення, другу ми теж не хочемо обділяти – як так, адже вона засмутиться. Або ще варіант: дитина робить з нами щось не дуже приємне (йде до стоматолога, вчасно виконує домашнє завдання і т.д.), а за це ми “розплачуємося” з нею чимось матеріальним.

Ця система заохочення неправильна, адже наш малюк, знову ж таки, виростає непідготовленим до реальності. Ми не виховуємо в ньому розуміння, що кожну річ на світі треба заробити своєю працею або просто заслужити – ми вчимо безпідставно вимагати що-небудь для себе, мотивуючи це тим, що хтось поруч отримав подарунок. Ми вчимо торгуватися замість того, щоб розвивати внутрішню мотивацію і силу волі.

Повчання без прикладу
Фраза “я в твої роки” коробить всіх дітей і підлітків. Їм не цікаво, що робили ви колись. Тому що ось він ви, живий і дорослий, реальне продовження і наслідок своїх дитячих вчинків. І саме ви-теперішній є лідером в сім’ї і прикладом для малюка. Йому важливо те, як ви чините кожен день: порушуєте правила дорожнього руху, даєте хабар, брешете близьким. Ось те, чого дитина навчиться, адже діти дуже уважні. Тому, щоб змінити їх свідомість, починати завжди доводиться з себе.

Розумний – не означає дорослий
Всі батьки, бабусі і дідусі вважають, що їхній малюк – найбільш розумний, обдарований і талановитий. Це може бути і дійсно правдою, однак не варто плутати розумну дитину з дитиною дорослою. Якщо вона з легкістю освоює нове, це зовсім не означає, що вона здатна самостійно доїхати на інший кінець міста або приготувати обід. Будьте чесні з собою і співставляйте свої бажання з дійсністю.

Але і в протилежну крайність не можна пускатися, адже надмірна опіка не принесе нічого хорошого крихітці. Найкращий варіант – це уважно стежити за однолітками дитини. І якщо одного разу ви побачите, що вони набагато самостійніші за вашого малюка, це і буде вірним знаком, що ви даєте йому недостатньо волі.

Не забуваємо сказати про свої помилки
У ранньому дитинстві батьки для дитини подібні божествам – вони все знають і вміють. І буде куди краще для майбутнього вашої дитини, якщо свої повчання ви самі почнете супроводжувати розповідями з власного досвіду – про те, як ви допускали подібні помилки.

Ось побачите: дитина дуже здивується, а одночасно стане більше вам довіряти. Адже рано чи пізно вона сама зрозуміє, що і ви не безгрішні. Головне, щоб це не опустило ваш авторитет в її очах. Говоріть про свої промахи. І обов’язково – про те, які висновки ви з них зробили!

Плюшевий світ
Ах, як стpaшно уявити, що ваш малюк впаде, злaмaє ногу, посвариться з другом або закохається не в ту дівчинку. Але це необхідний етап дорослішання! І якщо ви спробуєте захистити дитину від бoлю і стpaждань, то надасте йому ведмежу послугу. Подібні речі не можна прибрати з життя, їх можна тільки відкласти.

І якщо малюк не дізнається всієї гіркоти втрат, болю в розбитих колінах і радості примирення зараз, йому доведеться зіткнутися з усім цим потім. Потім – в дорослому житті, коли вас не буде поруч так близько, щоб допомогти.

“Я сам”
Іноді нам просто не хочеться чекати, поки дитина сама зав’яже шнурки, адже ми можемо швидше. Іноді – лінь пояснювати, як виконати будь-яке доручення – простіше зробити самому. Так ми закладаємо в малюка упевненість, що не потрібно взагалі нічого робити.

Якщо почекати, хтось неодмінно виконає твою роботу. А якщо робити помилки, прийде хтось розумний і сам все виправить. Як думаєте, легко їм прийдеться в дорослому житті з такими установками?