Письменник Андрій Любка не проти використання у сучасній літературі нецензурної лексики.
“Вивчивши кілька мов, я зрозумів, що такого поняття, як нормативна лексика не існує. Кожне слово просто має бути на своєму місці. Це лише в українській провінції можуть запитати: “А чому в ваших віршах є матюки? Невже ви хочете навчити нашу молодь матюкам?” Я завжди на таке відповідаю так: не думаю, що українська молодь вивчила матюки з книжок”, – міркує Любка у інтерв’ю Радіо Свобода.
До критики з цього приводу ставиться з розумінням.
“Ніколи не цікавило, як хто ставиться до цього. Якби я зважав, як хто буде ставитись і що буде думати про мої вірші, я би ніколи їх не писав. Бо в Ужгороді всі хотіли, щоб я писав вірші римовані про красу Карпат. “Вітер віє, Тиса тече, дерева гнуться”. Це горизонт бажань закарпатського читача”, – додає письменник.
Один екіпаж дронів-перехоплювачів 55-та окрема артилерійська бригада «Запорізька Січ» за короткий проміжок часу показав результат,…
Кожен день війни ти проходиш свій маленький фронт: тримаєш себе в руках, підтримуєш рідних, працюєш,…
❤️Він провів близько 4000 днів на «нулі» і тепер його ім'я має бути закарбоване в…
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…