Письменник Андрій Любка не проти використання у сучасній літературі нецензурної лексики.
“Вивчивши кілька мов, я зрозумів, що такого поняття, як нормативна лексика не існує. Кожне слово просто має бути на своєму місці. Це лише в українській провінції можуть запитати: “А чому в ваших віршах є матюки? Невже ви хочете навчити нашу молодь матюкам?” Я завжди на таке відповідаю так: не думаю, що українська молодь вивчила матюки з книжок”, – міркує Любка у інтерв’ю Радіо Свобода.
До критики з цього приводу ставиться з розумінням.
“Ніколи не цікавило, як хто ставиться до цього. Якби я зважав, як хто буде ставитись і що буде думати про мої вірші, я би ніколи їх не писав. Бо в Ужгороді всі хотіли, щоб я писав вірші римовані про красу Карпат. “Вітер віє, Тиса тече, дерева гнуться”. Це горизонт бажань закарпатського читача”, – додає письменник.
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…
Ми не просто тримаємо оборону — ми стаємо майстрами своєї справи. Кожен вибух на полігоні,…
Скандал із блогеркою Юлією Вербою, яка разом зі своїм обранцем “пожартувала”, залишивши офіціанту чайові російськими…
На початку грудня, після поїздки до шелтера «Місто добра», я сказав прямо: жодних відписок і…