«Сказала я цій дурці на гарячій печі лежати щодня, нехай вuкuдень у неї буде. Все зроблю, щоб синок її кинув і з Танькою одружився»

З моїм чоловіком ми познайомилися, коли мені було 17 років, це було кохання з першого погляду. Через півроку ми одружилися.

В цей час я саме закінчила коледж. Мій чоловік був сільський, і ми вирішили переїхати в село, де мені запропонували роботу за фахом в бібліотеці.

Незабаром я зрозуміла, що вaгітна. Чоловік дуже зрадів, а ось його мама не дуже.

Вона відразу мене не злюбила, тому що хотіла, щоб він вибрав місцеву дівчину, а не «міську фіфочку», як вона мене за очі називала.

Однак стала показово про мене дбати, бо хотіла здорових онуків. Я тоді молода була і довірлива, думала, що все так і має бути. У будинку у них піч була, як в «Простоквашино» на пів кухні. Стала вона її щодня топити і мені наказувала на ній лежати, мовляв дитинці тепло буде, від цього краще ростиме.

А топила вона її від душі, дуже спекотно. Ось лежу я на печі, а у мене кожен раз внизу живота тягне, ниє, свекруха мені каже, що це тому що онучок активно росте.

Я вірила їй, кажу ж, молода дурна була.

І ось йду я одного разу з магазину, чую за рогом біля будинку мама чоловіка з сусідкою розмовляє і каже:

«Сказала я цій дурці на гарячій печі лежати щодня, нехай вuкuдень у неї буде, не потрібні мені тут її діти і вона не потрібна, все зроблю потихеньку, помаленьку, щоб синок її кинув і з Танькою одружився».

Я їй тоді нічого не сказала, що розмову всю чула, але на печі лежати перестала, типу голова від спеки болить. Чоловікові запропонувала в місто перебратися. Тому що там і медицина краща. УЗД під боком, і мама моя допоможе з дитиною сидіти, а тітка в бібліотеці директором працює і мене до себе візьме.

Він спочатку бурчав, говорив, навіщо в село тоді їхала, але потім погодився.

У підсумку переїхали ми в місто, народився у нас здоровий хлопчик, я у тітки працюю вже багато років, до свекрухи рідко їздимо.

Вона вже, ніби, і рада нам і онуку, але я тепер їй не вірю і так її і не пробачила, а чоловік мій досі нічого не знає про ту розмову і про грубку.

Але ж могло бути зовсім по-іншому, якби я тієї розмови не підслухала.
Бог відвів. Ех! Молодість-дурість.

Шукайте деталі в групі Facebook