У Тернополі священик служить мовою жестів. Ігор Шкодзінський вже понад 13 років так робить, а у різдвяні свята парафіяни з вадами слуху можуть навіть послухати колядки.
Про це пише Уніан.
Отець Ігор Шкодзінський служить у Тернопільсько-Зборівської архиєпархії української греко-католицької церкви. Він також готує до причастя дітей у двох закладах – Тернопільській спеціалізованій школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом та у Теребовлянському навчально-реабілітаційному центрі. Богослужіння мовою жестів він проводить у церкві Матері Божої неустанної помочі у Тернополі щонеділі о 13 год.
Донька священика має вади слуху. Саме це спонукало його вивчити мову жестів. Він робить це на волонтерських засадах. До нього на службу приїжджають люди з усієї області.
“Виявилося, що в школі нема нікого, хто б готував дітей до першого причастя. Я подумав, що можу спробувати. Але для цього мені треба було досконаліше вивчити жести, і я звернувся в обласну організацію українського товариства глухих, де мені дали ази мови”, – розповідає отець Ігор Шкодзінський.
Практика служіння у церкві мовою жестів наразі є рідкістю в Україні. Отцю відомо про подібний досвід у Львові, Івано-Франківську, є такі плани у Києві. Сам священник зізнається, що почав цим займатися через особисті обставини.
“Загалом це – волонтерська справа. Мене до цього спонукала особиста проблема. Якби у мене дитина чула, то я б напевно таким не зацікавився. Але зараз ця робота дає духовне збагачення, відчуття потрібності”, – додає отець.
На Тернопільщині дітям з вадами слуху важко здобувати освіту. Офіційно там працює лише троє сурдоперекладачів. Водночас в області налічують близько 1500 людей з вадами слуху.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…