«Каналізаційні» дебати. Трамп і Клінтон з’ясують, хто з них гірше

За день до початку дебатів, призначених на вечір 27 вересня (у Києві буде ранок 28-го), команда Хілларі Клінтон – кандидата в президенти від Демократичної партії – вирішила потролити її опонента. Один із керівників штабу Клінтон пообіцяв покликати на захід Марка Кьюбана – бізнесмена, широко відомого крайнім ступенем взаємної неприязні з Трампом. Кандидат від республіканців скипів було, але не розгубився і відповів тією самою монетою. Не без зловтіхи він оголосив, що не буде проти присутності в залі Дженніфер Флауерс – колишньої фотомоделі, з якою Білл Клінтон підтримував бурхливий (і не дуже таємний) роман у 1980-х роках.

Це вже було занадто для Хілларі. Кому завгодно було б неприємно бачити на головному в житті виступі людину, з якою тобі зраджував чоловік. До того ж увага преси відразу переключилася на стареньку фотомодель, почалися різного роду порівняння й екскурси в багату подіями історію сексуальних пригод Білла. Хілларі вибухнула гнівною, повної образи тирадою, звинувативши Трампа у використанні методів «каналізаційної політики». У штабі мільярдера на це відповіли, що він не збирається в ході дебатів обговорювати любовні багатокутники в сім’ї суперниці, та й узагалі – не він почав усю цю розмову.

Бадьорий (навіть занадто) тон дебатів було задано. Увага публіки (і без того величезна) тільки зросла. Тепер усі гадають, чи прийдуть Кьюбан і Флауерс на дебати. І, якщо так, то що із цього вийде. Головна і неймовірно серйозна політична подія року покрилася товстим шаром жовтизни ще до свого офіційного початку.

У певному сенсі, це на руку Дональду Трампу, який є живим втіленням тотального спрощення американського політичного дискурсу, його перетворення в нескінченне реаліті-шоу для самої невибагливої публіки. Не всім, але багатьом виборцям розважальний елемент у політиці тепер не менш важливий, ніж змістовна частина. Цій публіці подавай лайки, коханок, скандали і викриття. Причому концентрація всього не знижує, а підвищує популярність кандидата, який вміє «запалити». Головне – правильно все це приготувати і подати.

Хілларі Клінтон, яка виступає в зовсім іншому жанрі, швидше за все, буде не дуже затишно, якщо розмова піде саме в це русло. Однак ситуація для неї не безнадійна: останні тижні спеціально навчені люди день за днем її тренували саме для такої розмови. Серйозна і зосереджена Клінтон напевно постарається виставити Трампа божевільним клоуном і небезпечним ідіотом, якого не можна на гарматний постріл підпускати до Білого дому. Враховуючи всі його витівки і дикуваті заяви, це не так уже й складно зробити. Але і тут є підводне каміння, що загрожує зіпсувати Клінтон сеанс викриття Трампа.

Її кампанія з першого ж дня невтомно демонізувала опонента. Американські ЗМІ з радістю цю розповідь підхопили: крізь звичайні описи Трампа майже фізично відчувається запах сірки з Пекла. У цих умовах на дебатах йому достатньо буде просто вести себе спокійно, впевнено і з гумором, щоб істотно поліпшити власне сприйняття в очах американців. Якщо вони побачать, що Трамп не має ріг, копит і перетинкових крил, то вкрай негативний образ, створений кампанією Клінтон і багатьма ЗМІ, похитнеться. Головна проблема тут – це химерний характер республіканця. Він може терпіти, стримуватися, а потім не витримає, щось таке бовкне– і вся праця нанівець. Ймовірно, Клінтон буде прагнути саме до цього.

Її власне завдання на дебатах, мабуть, навіть складніше, ніж у Трампа. Доводити, що в неї є досвід, зв’язки і необхідна для політики тверезість суджень нікому особливо не треба – всі й так у цьому впевнені. Хілларі Клінтон треба продемонструвати інше. По-перше, за 90 хвилин дебатів вона має розкрити свою «людську сторону» – доброту, співчуття, емпатію. Справа в тому, що зараз її вважають майже роботом – ходячим втіленням крижаної політичної функції, здатної на все заради влади. По-друге, Клінтон треба якось продемонструвати, що вона не так віддалена від простих людей, як прийнято вважати: її безмежні зв’язки у світовій еліті свідчать саме про це. Ну і третє: Хілларі не завадило б постати перед аудиторією в найкращій фізичній формі, оскільки в багатьох людей з’явилися сумніви щодо її здоров’я після недавньої непритомності на церемонії пам’яті жертв терактів 11 вересня 2001 року.

У якомусь сенсі, для підвищення власних шансів на обрання Клінтон на дебатах треба стати трошки Трампом. І навпаки. Їй треба додати у свій образ «життя», йому – спокою і серйозності.

Втім, більшість спостерігачів сходяться на думці, що позитивна повістка буде відкладена в кут. У цьому році обидва кандидати викликають у співгромадян крайню ступінь відторгнення. У такій ситуації пізно вже переконувати виборців у власній привабливості – все одно ніхто не повірить. Зараз головна сила і Трампа, і Клінтон – це слабкість один одного, їм набагато простіше продемонструвати їм гнилу сутність опонента, ніж власні гідності. Завдання, загалом, нескладне: кількість скелетів у шафах перевищує розумні межі в обох політиків.

Без особливого ризику помилитися можна вже зараз стверджувати, що ввечері 27 вересня передбачення Клінтон щодо «каналізації» збудеться. З екранів телевізорів на вдячну публіку будуть литися справжні водоспади бруду, взаємних образ та звинувачень. Переможцем, швидше за все, стане той, хто більше досягне успіху в цьому.

І тут, до речі, криється певна небезпека і для Трампа, і для Клінтон. Спостерігачі (особливо іноземні) часто забувають, що в кампанії беруть участь ще два кандидати – лібертаріанець Гарі Джонсон і «зелена» Джилл Стейн. Якщо Трамп і Клінтон продемонструють видатні успіхи в обливаннях брудом, у «третіх сил» можуть з’явитися деякі шанси на успіх.