Через сто років італійці стануть іноземцями у себе вдома

Аналіз даних Istat.

Корінне італійське населення старіє, а рівень народжуваності постійно знижується. І на відміну від того, що стверджують ЗМІ, іноземці поступово втрачають свій позитивний внесок у зміну чисельності населення країни, про що повідомляється в останній доповіді Istat «Демографічні тенденції»: «внесок іммігрантів в приріст населення продовжує в даний час скорочуватися в результаті скорочення міграційних потоків і перетворення причин в’їзду, а також менш динамічного репродуктивної поведінки іноземців».

Фактично, незважаючи на постійне збільшення кількості іноземців, які проживають в Італії, так званий «позитивний міграційний баланс» значно знижується: число дітей, що народилися від батьків-іммігрантів в 2017 році скоротилося майже на 8 тисяч у порівнянні з 2012 роком і опустилося до 100 тисяч новонароджених (21,7% від загального числа). До цього слід додати старіння і іноземного населення: всього за 10 років число іноземців старше 64 років зросла з 69 000 чоловік в 2008 році (2,3%) до понад 208 000 (4%), в той час як середній вік іноземних жителів збільшився з 31,1 до 34,5 років.

З 2004 по 2020 рік кількість іноземців в Італії (легально і нелегально проживають) зросла з 2 240 159 до 6 348 000 чоловік, зростання майже на 300% за останні 16 років.

У 2004 році, за оцінками Фонду ISMU, нелегальних іммігрантів в країні налічувалося 250 тисяч, в той час як на 2020 рік їх стало 966 тисяч.

Експоненціального зростання числа легально проживають іноземців сприяли амністії – спочатку уряду Берлусконі в 2002 році, потім уряду Монті в 2012 році, вступ Румунії до Європейського союзу і збільшення міграційного потоку в Італію, яка не регулювався в останні десятиліття.

Як видно з графіка, вступ Румунії в ЄС в 2007 році викликало масову імміграцію в Італію, в результаті чого число румунів, які проживають в Італії, збільшилася з 342 200 до 1 206 938 в 2020 році, майже на 400%.

Число вихідців з країн Африки, які проживають в Італії, зросла з 549 801 в 2004 році до 1 140 012 в 2020 році, а іноземців-резидентів з Азії – з 335 004 в 2014 році до 1 092 840 в 2020 році.

Слід підкреслити, що набір діаспор, що проживають в Італії, змінився за останні шістнадцять років, зі зменшенням процентної частки «традиційних» іммігрантів і збільшенням числа іноземців інших національностей на початку 2000-х років.

Так, в 2004 році марокканці становили 12,73% (253 362) іноземного населення, що проживає в Італії, а в 2020 році – всього 8,05% (422 980). Таке ж зниження в процентному вираженні також можна спостерігати серед іноземців, які проживають в Італії, з громадянством Тунісу (3,45 відсотка в 2004 році в порівнянні з 1,81 відсотка в 2019 році). У той же час різко збільшилася кількість нігерійців, з 26 383 особи в 2004 році до 117 358 в 2019 році, число жителів з Кот-д’Івуару потроїлася, число вихідців з Малі зросла з 541 до 22 840 осіб, а число жителів з Гвінеї – з 1259 до 13 493 чоловік.

У трійку країн походження італійських резидентів з Азії входять Китай, Філіппіни та Індія, однак найбільше збільшення присутності зареєстровано серед громадян Бангладеш, з 27,356 чоловік в 2004 році до 139,953 в 2019 році і громадян Пакистану – з 27,798 до 122,308 чоловік.

нові італійці
З 2004 по 2017 год 1 185 914 іноземців, які проживають в Італії, отримали італійське громадянство. З 2015 по 2017 рік Італія була країною, яка присудила найбільшу кількість громадянств серед країн Європи. Отже, проти будь-якої політичної логіки просити внести зміни в закон про набуття громадянства, включивши в нього ius soli або ius sanguinis.