Я думала, що батько покинув нас через алкоголь та зради. За кілька днів до мого весілля правда розкрилася

Батько покинув нас 15 років тому. Все, що я пам’ятаю про нього, це його посмішку та зачіску. У батька була “ямочка” на лівій щоці, а волосся було чорне, кольору воронячого крила. Ще залишилися фотографії, котрі я любила переглядати, поки мама не бачить.

Одного разу я бачила батька. Він прийшов на лінійку, коли я йшла до першого класу. Ніяково посміхнувся, хотів взяти мене за руку, але цьому завадила мама. Вона почала сичати на нього. Щоб не наражатися на скандал, батько пішов. І більше не з’являвся у моєму житті.

Скоро я мала виходити заміж. Одного вечора я зі своїм нареченим обговорювали, кого покличемо на весілля. Мій наречений запитав, чи буде мій батько. Я розгубилася, бо не знала відповіді на це запитання. Жених порадив все ж позвати, а його адресу чи номер мобільного дізнатися у тітки, меншої сестри тата. Я так і зробила.

Моя тітка Наталка під час зустрічі відкрила мені правду:

– Оля, ти вже не маленька дівчинка, тому повинна знати правду. Те, що розповідала тобі матір про мого брата, – неправда. Так, твій тато був не ідеальним, але й не таким демоном, яким тобі описувала моя невістка. Траплялося іноді, що він затримувався на роботі, пропускав з друзями чарку. Але ніколи на маму не кричав. Своєю чергою твоя мати патологічно його ревнувала до всіх та тероризувала по будь-якому, навіть незначному приводу. Наприклад, одного разу влаштувала скандал, бо твій батько допоміг сусідці донести до квартири сумки.

З цією інформацію я пішла до мами. Вона одразу вибухнула, почала виправдовуватися. Я все для себе зрозуміла. А ще мати поставила умову: або вона приходить на весілля, або він, тато. На цей ультиматум я відповіла так:

– Якщо ти любиш мене, прийдеш попри все.

Настав день весілля. Моя родина була у зборі. Як мама не “гарчала”, все ж розговорилася з татом. А я була неймовірно щаслива, бо в моєму житті знову з’явився батько.