П’ять років намагався подолати наслідки тяжкого поранення Герой із Костополя, що на Рівненщині, Андрій Мельник. Але сьогодні, 27 березня, він пішов із життя.
Як тільки почалась антитерористична операція на Донбасі і було оголошено мобілізацію Андрій Мельник одразу прийшов у військкомат у рідному Костополі Рівненської області і просив відправити його на Донбас, щоб захищати країну. Після кількох таких відвідин пішов у служити, пише Радіо Свобода.
«Самому мені хотілось піти. Але з такими товаришами, як я був, то можна йти. Треба буде, то ще раз піду в інвалідному візку. А що? В окоп посадили, візок забрали, зброю дали і все – можна воювати», – каже «кіборг».
Андрій служив у 80-й аеромобільній бригаді у Львові, потім його перевели у 81-у десантну-штурмову. Захищав Донецький аеропорт, був і в селі Піски. Певні військові навики, пояснює, що пройшов строкову службу, а ще підготовку на Яворівському полігоні, але все ж більше вчився у самій зоні бойових дій.
«Багато побачив нової зброї, був призначений старшим навідником, працював зі зброєю АГС-17 (гранатомет)».
У Донецький аеропорт потрапив наприкінці грудня. Досі найважче і боляче згадувати вбитих побратимів, адже з бригади загинуло багато бійців, частина пропала безвісти. Умови, в яких перебували кіборги, були дуже складні. Розповідає, що спали по черзі 2 години на добу, їли переважно сухі пайки, мали воду, якщо вдавалося їм її доставити.
Андрій наприкінці січня мав їхати на ротацію. За день до від’їзду, з 24 на 25 січня, вже у мирній Костянтинівці був важкопоранений.
Внаслідок поранення в Андрія Мельника були пошкоджені шлунок, кишківник, спинний мозок.
Однак він щиро вірив, що стане на ноги й неодмінно знайде собі кохану. Втім, не судилося.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…