“Лікарка здивувалась, що син досі живе»: двом братам із Дрогобиччини потрібна молитва і матеріальна допомога

12-річному Іванові та 17-річному Назарові Костикам із с.Підбуж, що у Дрогобицькому районі, потрібна молитва і матеріальна підтримка на лікування.

У молодшого хлопчика після щеплення ще у ранньому дитинстві розвинувся лейкоенцефаліт, а у старшого – затримка психомоторного розвитку та напади епілепсії. Їхня мати просить небайдужих допомогти, адже виживають з дітьми на 7 тисяч гривень, які платить держава.

«Назарчик погано говорив змалечку. У три роки сказав перші “мама” та “тато”. Лікарі поставили йому діагноз “затримка психомоторного розвитку”. А у сім років в дитини стався перший напад епілепсії. Куди тільки з малим не їздили, – розповідає жінка. – Івасик народився в належний термін і повністю здоровим. В 4,5 місяців вже пробував сідати, гарно тримав голову. У 6,5 ми зробили йому прививку АКДП у сільській амбулаторії, з того часу дитину як підмінили. Спочатку нога опухла, пішла температура. Далі син почав ніжку підгинати під себе.Рухи неконтрольовані. Зверталися по лікарях, майже всі визнавали неофіційно, що причиною могла стати щеплення, але ж офіційно ніхто про це не каже й досі».

З того часу жінка почала возити на лікування обох своїх дітей. Старшого до Львова на вулицю Кульпарківську, молодшого в лікарню на Орлика.

«В Івасика з часом почалися ще й судоми, йому ставало зле. Мені порадили звернутися в клініку Казявкіна, в Трускавці. З того часу постійно проходимо там курси. Пам’ятаю, як через кілька процедур приїхали на обстеження до Львова, то лікар Івасика здивувалась, що дитина моя ще досі жива. Не давали йому шансів. А йому й справді кращає від таких занять. Я з кожним новим разом бачу результат. Спеціалісти  кажуть, дуже було б добре, якби він постійно займався на такому електричному велотринажері, це б тренувало його м’язи на ногах. І він би мав шанс встати. Правда, грошей на такий апарат зовсім не вистачає. Новий дуже дорогий, може, десь би вдалось вживаний дістати», – додає Лідія.

Жінка розповідає, що через хворобу синів і вона, і чоловік змушені постійно бути вдома. Адже коли старшого Назара Лідія везе на навчання до спеціалізованої школи у Борислав, молодший Іван мусить бути під наглядом. Тому працювати обоє дорослих не мають змоги. Перебиваються тимчасовими підробітками. Лідія вишиває та продає речі. Чоловік допомагає по господарству у селі. Єдині офіційні гроші, які є у сім’ї, – це 7 тисяч допомоги від держави на хлопчиків. Але їх майже ні на що не вистачає.

«Тільки памперси і ліки купити – треба купу грошей, щось відкласти на реабілітацію, на життя майже не лишається. Господарства великого завести не можемо. Бо, коли я з дітьми на лікуванні, чоловік сам просто не дасть ради. На рік із Івасиком проходимо по 4 курси терапії у Казявкіна, це по 20 тисяч кожна. Назарчик їздить з нами. Півроку тому в старшого сина стався страшний напад епілепсії, він впав і вибив собі 3 передні зуби. Крім того, коли у нього напади, дитина сильно стискає обидві щелепи і від цього у нього геть зіпсувались задні зуби. А полікувати не так просто. Лікарі радять під загальним наркозом, щоб не мучити і не провокувати дитину. Сказали, така процедура в 30 тисяч обійдеться. Це дуже багато для нас, бо відкласти зовсім нема з чого», – пояснює мати.

Сім’я Костиків звертається по допомогу до всіх небайдужих.

«Хотілося, аби був такий чарівний укол, який можна було застосувати, і обоє моїх дітей одужали б. Але так нема, я мушу лікувати синів все життя. Іноді це дуже важко.Вдячні всім, хто небайдужий до нашої біди і підтримує», – каже Лідія Костик.

Хто має можливість може допомогти молитвою або  матеріально у лікуванні двох хлопчиків.

Прохання надсилати кошти на номер карточки 5168 7574 12319321(Приватбанк) Костик Лідія Михайлівна.