“У кишенях дві монети — 10 і 25 копійок. Ні мобільного, ні ключів від хати”

— Саша весь у синцях, гематомах був, око запливло. Видно, били битками. На тілі лишилися рівні сині смуги. Був мокрий і холодний. Мабуть, відливали, щоб до тями приходив, — плаче 63-річна Наталія Якимчук із міста Сквира на Київщині.

10 жовтня від побоїв ­помер її син 36-річний Олександр Якимчук. У вбивстві підозрюють 30-річного Джаноглана Назім-­огли Аліксерова, місцеві називають його Алі. Він — азербайджанець за національністю. У місті тримає ресторан “Каспій”.

— Близько 11:00 подзвонив Алі. Мовляв, наш Сашко в ресторані п’яний лежить. А ми винні йому 10 тисяч гривень, бо розбив лобове скло на його “Шевролє”, — розповідає Наталія Якимчук. — Сказала, будемо відробляти, якщо так. Десь за годину Алі привіз непритомного сина. Алкоголем від Саші не пахло. З одежі капала вода. Стали перевдягати. У кишенях — дві монети, 10 і 25 копійок. Ні мобільного, ні ключів від хати. Тіло — все синє. А той звір говорить: “Че вы орете? Отлежится и встанет”.

Сашу забрали в реанімацію, підключили до апарата штучного дихання. Лікар одразу сказав, що справи погані. Доки їхали писати заяву в поліцію, він помер. Розтин показав, що були пошкоджені легені, селезінка, нирки, зламані ребра, крововилив у мозок.

Олександр Якимчук — розлучений. У нього лишилася донька 10-річна Юлія. Жив із матір’ю та старшою сестрою Валентиною. Працював продавцем промислових товарів у магазині “Всесвіт”.

Незадовго до смерті Олександра бачили в продуктовому магазині. Пив каву, був ­тверезий.

— Як Сашко опинився в “Каспії” — ніхто не знає. Ніколи туди не ходив. З Алі особисто знайомий не був. Знав, що є такий, і все, — каже жінка. — Сумніваємось, що то син побив йому машину. Свідків, які могли би щось прояснити — немає. Може, справді, ніхто нічого не бачив чи бояться говорити. Чекаємо результатів експертизи.

Після смерті Олександра Якимчука мешканці Сквири зібрали мітинг. Вимагали виселити звідти всіх азербайджанців. Погрожували спалити ресторан, покарати його власника. У місті два дні чергували поліцейські, щоб люди не вчинили самосуду.

— У Сквиру Алі з дружиною 31-річною Роілою та двома дітьми переїхали 2008-го. Доти винаймали квартиру при школі в селі Тхорівка за 12 кілометрів. Коли перебралися до райцентру, те помешкання використовували як склад, — розповідає місцева. Імені просить не вказувати. — У Тхорівці живуть родичі його дружини. Алі змушував їх тримати баранів, корів, гусей. Тварини робили шкоду на сусідських городах. У фермерському господарстві соняшника знищили на 70 тисяч гривень. Алі допомагав його брат Олім. На роботу привозили безхатьків із Києва. Ті постійно просили їсти в сусідів. Одного наймита посадили на цеп, бо не сподобалось, як плитку клав. Управи на них не було.

Ресторан “Каспій” працював незаконно. Його чотири рази закривали через відсутність ­дозвільних документів.

— Після вбивства Сашка Олім із цивільною дружиною втекли до Білої Церкви. Там і Роіла. Шукає адвоката чоловікові. У наше село не повернуться, бо люди їх порвуть, — додає жінка.

Джаноглана Назім-огли Аліксерова на два місяці взяли під варту без права внесення застави.

— Він завжди поводився нагло. Казав, що нікого не боїться, бо має “кришу” і гроші. Як треба — відкупиться, — розповідає Володимир, мешканець Сквири.

Шукайте деталі в групі Facebook