“Так і не встиг потрапити на омріяне весілля єдиної дочки”: сьогодні у Києві попрощалися командиром, який загинув у бою з окупантом (ФОТО)
Сьогодні, 17 червня, у Києві в останню путь провели командира відділення взводу управління розвідувальної роти 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького прапорщика Леоніда Цезаровича Добрянського. Він загинув 13 червня від мінометного обстрілу на Луганщині.
Про це інформує Оперативне командування “Північ”, пише “Цинічний Львів”.
Леонід загинув відразу від мінно-вибухової травми, несумісної з життям. В липні йому мало б виповнитись 46 років.
Рідні, друзі, товариші по службі попрощалися з Леонідом спочатку біля дому. Офіційна церемонія прощання відбулася на подвір’ї Оболонської районної ради. Почесна варта внесла труну, яку під Державний Гімн України у виконання військового оркестру накрили Державним Прапором.
Службу в українській армії почав в далекому 1994 році. До війни працював на авіаційному заводі “Антонов”. Та коли в Україні почалася війна Леонід Добрянський в числі перших знову повернувся у стрій. Служив у 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. Потім – у 30-й. Службу проходив завжди у бойових підрозділах. У 2014 був поранений.
Слова скорботи висловив командувач Сухопутні війська ЗС України генерал-лейтенант Олександр Сирський і за дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України вручив дружині загиблого прапорщика Грамоту пошани та скорботи.
Віддали шану загиблому військовослужбовцю командувач військ оперативного командування «Північ» генерал-майор Валерій Залужний, офіцери управління. Поховали Леоніда Добрянського на Алеї Героїв на Лук’янівському військовому кладовищі.
Без чоловіка та батька залишилися дружина та єдина дочка, весілля якої він так мріяв відсвяткувати.
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…