Пройшла пекло війни, а загинула вдома. Ексклюзив про відчайдушну парамедикиню з Донбасу

Волонтерка, парамедикиня Ірина Шевчишин (“Артистка”) пройшла пекло війни на Донбасі, а загинула в батьківському домі на Прикарпатті від удару струмом.

Попрощатися з коханою з 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” відпустили її чоловіка, де вони разом служили.

Що відомо про сильну й відчайдушну жінку – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

“Я не могла бути осторонь”
Ірина родом із міста Надвірна Івано-Франківської області. Там також жила й легендарна Степанівна – медикиня-волонтерка Євдокія Попович.

Коли парамедикиня дізналася про її поїздку на війну, попросила наступного разу взяти з собою. “Тому що після тих боїв, “котлів”, новин із телевізора, безсонних ночей і сліз я дуже перейнялася цією бідою й не могла бути осторонь”, – розповідала жінка.

У грудні 14-го року вони вирушили в селище Піски під Донецьком облаштовувати в підвалах маленькі медичні пункти. Потрібно було місце, щоб стабілізувати поранених перед відправленням до лікарні. Після цього Ірина стала постійно їздити на фронт і нарешті разом зі Степанівною залишилася в Пісках на багато місяців.

Ірина згадувала, що тоді її вразили розгромлені будинки й воронки від обстрілів. “Ми реально побачили, що це не “опір ополчення”, а повномасштабна війна з кров’ю”, – говорила вона.

Як розповіли в 93-й бригаді, в цивільному житті волонтерка була далека як від медицини, так і від військової справи. У неї було дві вищі освіти – інженер і бухгалтер-економіст. До війни працювала на підприємстві, а в Пісках навчилася робити перев’язки, уколи тощо. Коли медики виїжджали за пораненими, готувала операційний стіл.

Історія кохання під обстрілами
Із майбутнім чоловіком Іра познайомилася на війні. Коли Степанівна їздила у справах, “Артистка” залишалася сама на господарстві. Постійно потрібні були чоловічі руки – дров наколоти, щось піднести, полагодити генератор.

Вона розповідала, що була “сильною й незалежною”, справлялася сама, але насправді було соромно викликати когось по рації. Тоді Степанівна сказала, що так не годиться – жити жінці одній у будинку на самому передку, адже селище постійно бомбардують. І поставила Володимира з позивним “Бик” за нею доглядати. Тоді й почалася їхня історія кохання.

Після підписання контракту з 93-ю ОМБр Ірину оформили санінструкторкою в рембат, де служив і Володя. Але через деякий час забрали діловодом у штаб.

“Називали “доцею”
Волонтерка, лідерка Всеукраїнського жіночого руху “За вільну Україну” Раїса Шматко розповіла OBOZREVATEL, що познайомилася з Ірою на війні.

“З жовтня 2014 роки я їздила на Донбас. Легендарна Степанівна – польовий хірург, а Іринка постійно їй допомагала… Я навіть не знаю, скільком нашим хлопцям вона надала допомогу. Сотням! Це настільки світла людина, що на словах не передати. Її всі любили”, – додала Раїса.

За її словами, незважаючи на те, що Ірині було за 50, виглядала вона набагато молодшою.

“У неї недарма був позивний “Артистка” – неймовірно красиві риси обличчя, вся гарна. Коли ми познайомилися, я до неї постійно зверталася “доця”. А потім якось Іринка підійшла до мене і сказала: “Раю, я ж не доця, я не набагато молодша за вас”. І ми так сміялися”, – згадує волонтерка.

У Ірини залишилися дорослий син, батько, якому вже за 80, і чоловік.

“Володя зараз служить у 93-й бригаді. Це страшно – чоловік приїхав із фронту ховати дружину, яка загинула вдома”, – поділилася Шматко.