УКРАЇНА LIVE

Успіх тихого полювання залежить не тільки від азарту, вміння і досвіду грибника, а й від “правильних” грибних місць. А таких біля Івано-Франківська знайдеться багацько. Треба тільки знати де і як шукати.

Карпати – традиційний грибний регіон України, серед букових і хвойних лісів тут зустрічається близько 300 видів грибів. Може здатися, що за гриби в горах туристи ледь не шпортаються, як кажуть в Карпатах. Але насправді це не так. Місцеві ніколи не викажуть свої “грибовища”. Колись грибне місце передавалось, як спадок або придане – молодятам на весілля батьки робили такий “дорогий” подарунок. Тож похід по гриби – це справжнє полювання, з якого можна повернутися як і з трофеями, так і з порожніми руками.

Не так давно на Прикарпатті організувати “Грибну роту України”. Її немає в реєстрі жодного війська, але тут військова підготовка завжди стає в пригоді для успішного виконання головної місії – збирання грибів.

“Грибна рота України” – це оригінальний табір реабілітації та відпочинку для учасників АТО-ООС та волонтерів зі штаб-квартирою біля Шибеного, що майже на кордоні Івано-Франківщини з Румунією. Ідея проєкту належить прикарпатському грибнику №1 Юрію Соломченку та ветерану-добровольцю Василю Абраміву із позивним Смерека

Про ініціативу, таборування та топ-5 грибних місць у Карпатах командир грибної роти Василь Абрамів розповів Версіям.

“Ми переважно базуємось на місцях, де небагато людей. Відповідно це місця, до яких важко добратися – в далеких горах, як кажуть”, – відмічає Абрамів.

За версією ініціатор проєкту “Грибна Рота України” топ-5 грибних місць Івано-Франківщини виглядають так:

1. Полонина Грибна – так ми її називаємо. На карті її можна знайти за назвою Царівка. Доїхати туди найзручніше з Івано-Франківська до Верховини, з Верховини – до Дземброні, а далі – в гори. Тут порівняно нескладний маршрут і гарний частий ліс – не треба по хащах продиратися. Ми тут збирали білі гриби та лисички. Також знаходили унікальний червонокнижний гриб гордуман, який у Вікіпедії можна знайти за назвою Katathelasma imperiale. Місцеві ж придумали йому ледь не десяток назв – карпатський трюфель, гордуман, пістрєк, коров’єк, корбан, тунт, гуцульський гриб, кордуман, гордубан, тонтом та ін.

2. Бангофа – знаходиться у Верховинському районі, майже на межі з Румунією, біля гори Піп Іван. Там ми збирали гриби минулого літа, переважно білі. Особливість цього місця в тому, що саме тут ми зустрічали найбільше грибовищ, тобто нам траплялися не поодинокі білі гриби, а на цілі грибні поляни. Орієнтовний маршрут: з Верховини до Шибеного і далі 10 км пішки.

3. Кривопільський перевал – ідеальне місце для старту. Перевага в тому, що тут можна знайти гриби недалеко від дороги. І добиратися нескладно – сюди веде автошлях Р24 Ворохта — Верховина. Найкращий орієнтир – коли ти бачиш, що по дорозі стоїть по декілька машин. Значить саме там і потрібно зупинятись і йти або вправо, або вліво – ймовірність назбирати білих грибів тут завжди висока.

4. Полонина Дуконя – так ми називаємо це місце поблизу Шибеного. Серед лісників вона відома, як Чахани. Як і Бангофа, це місце знаходиться на висоті більше 1000 метрів, тому сюди варто їхати грибникам зі стажем. Крім білих грибів тут можна “вполювати” і гордумана. Також ми зустрічали тут червоних мухоморів. Саме тут я знайшов свій найбільший гриб – десь кілограм мав – королівський білий.

5. королівський білий.
Гута – відоме грибне місце, щоправда, трохи в іншому напрямі, – за 35 км від Богородчан. Гута село останнє на трасі, оточене з трьох боків горами. Звідси стартує чимало туристичних маршрутів, в тому числі і грибних. Їздили туди пару років підряд і без білих грибів ніколи не повертались.

Є в “Грибної роти” і своя штаб-квартира в Шибеному в урочищі Погорільці.

“Спочатку це був гуртожиток лісників, потім там грибники жили – одразу там і гриби білі приймали. Якраз з навколишніх гір всі гриби туди і зносили. Бо хатина заходиться біля самого підніжжя гори Піп Іван – за 40 метрів починається маршрут сходження. Останні 10 років ця хата закинута стояла. Вже частина розвалилася. Ми знайшли власника і домовилися, що вона стане нашою штаб-квартирою. Ми там минулого року ремонт зробили: світло провели, вікна повкладали, дах перекрили”, – розповідає командир грибної роти.

Проєкт працює за концепцією соціального підприємництва.

“Частину грибів ми реалізовуємо, частину віддаємо нашим хлопцям та сім’ям загиблих. На Різдво часто презентуємо грибочки до свята. Минулого року організували акцію “Миколай грибної роти” – це вияв нашої уваги і підтримки”, – додає Абрамів.

Минулого року “Грибна рота” зібрала тонну грибів, цьогоріч плани грандіозніші.

“Якщо щодня в ліс ходити, то завжди буде результат, навіть, якщо і рік невдалий. Минулого року грибів майже не було, росли вони лише на полонинах та узліссях на висоті вище 1200-1500 метрів. Нижче майже нічого не було, бо була сухість – мало води. А на цій висоті гори часто вкривають тумани, від того і з’явилось популярне “гори димлять”, там вони насичені вологою, тому грибів там трохи було.

Фактично минулого року ми вели розвідку нового місця. Багато днів ми просто проходили впусту. Грибні місця в Карпатах ніхто вам ніколи не викаже. З нами часто ходили місцеві, які нас проводили, але єдине, що чим вони могли допомогти – це вказати орієнтовний напрямок. Тому часто у нас був нульовий результат. Також свою корекцію внесла погода – не було дощів, ліс просто був сухий. Цього року прогнозують грибний рік. Тому у нас план –заготовити тонну сушених грибів, а для цього треба назбирати 10 тонн білих грибів“, – ділиться планами ініціатор проєкту.

“Грибна рота” вже має свої місця збуту та клієнтську базу.

“Частину коштів від реалізації одразу вкладаємо в нашу справу і на організацію наступного табору. Бо воно все затратно. У горах непросто таборування проводити, це віддалені місця, тому потрібно, щоб було на місці все необхідне і завжди справна техніка“, – додає Абрамів.

Старт таборування “Грибної роти”-2020 вже не за горами.

“Ми коригуємо свій табір під старт грибного сезону. В нас там на місці є свої люди, які нам повідомляють: хлопці вже пішли грибочки – можете збиратися. Перед цим ми проводимо анкетування, збираємо команду. Виїзд зазвичай плануємо на середній сезон – не чекаємо високого – це початок-середина липня. І їдемо тоді на табір -– насолоджуватися карпатською природою і красою, відпочинком і тихим полюванням, яке не обмежується лише збиранням грибів. Тут є чорниці, суниці, малини, ягоди різні – всього можна не лише попробувати, але й наїстися досхочу”, – каже Василь Абрамів.

Підготуватися до таборування Василь Абрамів радить заздалегідь.

“По гриби бажано ходити в підготовленому одязі – треба мати головний убір, зручне закрите взуття, типу трекінгового. Бажано мати дощовик, бо погода в горах дуже непередбачувана. Знадобляться і рукавиці, бо доводиться по чагарниках пробиратися. Гриби бажано збирати в кошик або відро, в крайньому випадку може бути сумка з цупкої тканини. Пакети поліетиленові для цього не підходять, бо гриби просто помнуться. Бажано, щоб “тара” була закрита, бо інакше до грибів нападають голки, листя та інше сміття.

Обов’язково треба мати ніж – і почистити гриб, і по традиції вирізати собі паличку для походу в гори. Є спеціальні ножі, де з одного боку навіть щіточка є.

Перша порада, яку я завжди даю грибникам – це зробити собі орієнтири – подивитися де сонце і зорієнтуватися, як воно буде рухатись. Роздивитися, як розміщені гори відносно тих чи інших орієнтирів – бо заблукати в горах дуже легко. Ми самі блукали декілька разів, тому я знаю, що це таке“, – пригадує Василь Абрамів..

Варто врахувати, що в горах часто відсутнє покриття.

“Мобільного зв’язку просто немає. З п’яти грибних локацій телефон “ловить” більш-менш пристойно тільки на Кривопільському перевалі. Минулого року я звертався в департамент міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій ОДА, бо в принципі в горах є декілька місць, де є телефонний зв’язок. Я запропонував: давайте поставимо таблички з інформацією про те, що тут є телефонний зв’язок. Бо це дійсно дуже важливо. Можливо комусь допомога буде потрібна або щось може трапитися – так можна зв’язатися з рятувальниками, рідними чи знайомими. Але досі відповіді на своє звернення я не отримав“, – каже Василь Абрамів.

“Грибна рота” – порівняно молода ініціатива, але планів на майбутнє у команди багато.

“Багато туристів йдуть попри нашу хатинку, фотографуються, їм все цікаво. В нас виникла ідея організувати своєрідний грибний мотель, де б валютою були гриби. Всі хто спускається з гір з “уловом”, могли би в нас зупинитися, відпочити, обміняти гриби на каву, чай чи якісь сувеніри”, – резюмує Василь Абрамів.

До табору можуть долучитися не тільки АТО-вці.