Маска, дистанція, антисептик… – готові на все, аби до школи
Вагомі аргументи «за» і «проти» в дистанційній освіті. Чого хочуть батьки, вчителі, директори, політики? Ситуація з пандемією змінила не лише погляди на освіту, бізнес – увесь світ став іншим.
Рішення на державному рівні одразу відчули пересічні громадяни, адже будь-яка дрібничка може суттєво вплинути на побутові справи звичайної родини, а надто коли в сім’ї є школярі. Найгарячіші дискусії наразі стосуються здебільшого теми дистанційної освіти, майбутнього дітей.
Важливо, що в політичному секторі останнім часом намагаються приймати рішення про дистанційну освіту з огляду на думки батьків, учителів, директорів шкіл.
В студії каналу «Україна 24» зібралися учасники дискусії, які представили різні сторони медалі у питанні про дистанційну освіту. Головною темою дискусії стало обговорення та внесення ясності: що ж чекати? Що не працює? Як має працювати? Чого не вистачає? Які проблеми та хто їх має вирішити?
Юлія Гришина – народна депутатка, членкиня комітету з питань освіти, науки та інновацій – твердо й аргументовано відстоює позицію впровадження змішаної форми навчання, стверджуючи, що це є вимогою часу, а особливо в ситуації з вірусом.
Ні комітет з питань освіти і науки, ні міністр, ні хто інший з представників, залучених до врегулювання питань освіти, не займають позицію, що навчання має здійснюватися тільки в дистанційній формі, – зазначає Гришина.
А от батько двох дітей, народний депутат України Олексій Гончаренко упевнений, що дистанційній освіті, як єдиній формі навчання, варто сказати «Ні!», навіть у ситуації з пандемією. Він стверджує, що, на жаль, із цим вірусом українцям доведеться жити постійно і карантином цього не змінити.
Натомість, директор київської школи №210 Дмитро Ламза озвучив проблеми з внутрішньої сторони, зазначивши, що дистанційна освіта можлива, але немає чітких і дієвих вказівок зі сторони МОН.
Відбувся хаос, на школи скинули дистанційну освіту. Багато листів [надходило], але вони не давали чітких відповідей нам, керівникам і ми постійно намагалися запитати, що і як робити. Для вчителів важливо, щоб їм все показали, – наголошує Ламза.
А от Олена Бондаренко, співголова ГО «Батьки SOS», говорить: «Ми побачили якою є школа насправді», а також «Якби карантину не було, його треба було б вигадати». Вона переконана: карантин висмикнув із зони комфорту всю систему освіти, що своєю чергою є дуже добре, адже будь-який вихід з комфортної зони веде до позитивних змін, чого конче потребує сучасна система освіти України.
Зокрема за час ефіру виділено ряд проблем, які потребують нагального розв’язку:
Технічне оснащення. Зважаючи на розвиток у сфері технологій, звісно, це питання розв’яжеться органічно, але не швидко. Прийде час, коли комп’ютери стоятимуть у кожній сільській хаті та в міській квартирі, а Інтернет стане буденністю. Однак зараз потрібно діяти, а не чекати, необхідно залучати фінансування.
Навчальні програми. Звісно, ситуація з дистанційним навчанням застала освіту зненацька, але щодо чітких програм і вказівок з МОН — це питання найближчого часу.
Батьки, які працюють. Чи є це проблемою, якщо питання дистанційної освіти не стоїть як питання єдиної форми навчання? Маяк сподівань — це змішана форма навчання.
Відсутність єдиної та надійної бази для дистанційної освіти в Україні. Це питання переважно стосується другого пункту – чіткий план і чіткі вказівки. За ухваленого плану дій для кожного з учасників освітнього процесу, зокрема і для батьків, змішане навчання стане більш реальним і дієвим.
Юлія Гришина зазначає, що в комітеті на порядку денному стоїть питання фінансування окремих регіонів для налагодження інтернет-зв’язку.
Найважливішим меседжем є те, що змішаному навчанню бути, але як це реалізується на практиці, наразі невідомо достеменно. Та більшість запитань озвучено, і над ними працюють фахівці.
Шукайте деталі в групі Facebook
