Весь час мучить голод? Учені кажуть, винна може бути сіль
Усі знають, що після солоної їжі більше кортить пити. А от наука каже: якщо людина впродовж тривалого періоду часу вживає багато солі, від цього вона починає пити, навпаки, менше. А от їсти їй кортить більше.
Зробити це відкриття ученим помогло спостереження за десятьма російськими космонавтами, котрі в 2009-20011-му році брали участь у програмі симуляції польоту, під час якої по кілька місяців перебували в контрольованому середовищі та на ретельно складеному раціоні.
Про це пише Health із посиланням на Journal of Clinical Investigation.
Авторів дослідження, вчених із Німеччини та США цікавило, що станеться, коли щоденна кількість солі у їжі з 12 грамів (а саме стільки з’їдає середньостатистичний росіянин) зменшити до 6. Очікувалося, що піддослідні почнуть пити менше води, і рівень натрію в їхніх організмах знизиться.
Одначе вийшло навпаки: космонавти стали пити більше води, ніж коли були на високосольовій дієті.
Один із авторів дослідження, ад’юнкт-професор медицини та молекулярної психології й біофізики з Університету Вандербільта Дженс Тітз пояснює це так: на високосольовій дієті тіло хоче не допустити втрати води. Тож ниркам доводиться шукати спосіб збільшити вміст води в організмі. А коли в організмі більше води, людині менше кортітиме пити.
Також дослідники помітили, що коли космонавти вживали більше солі, вони були голодніші – хоча насправді кількість калорій та поживних речовин у їхньому раціоні протягом усього експерименту була однакова. На думку Тітза, для того, щоби робити запаси води, тіло потребувало більше енергії.
“Я вважаю, що якби космонавтам давалося більше їжі, вони би переїдали та набрали вагу”, – поділився дослідник.
Наступний такий експеримент учені провели на мишах. І з’ясували, що миші на високосольовій дієті з’їдали вдвічі більше корму, ніж ті гризуни, кому давали менше солі. Більше того, у гризунів із першої групи відбувалося розщеплення м’язового білку, який перетворювався на сечовину. Ця хімічна сполука не давала ниркам ресорбувати рідину, попереджаючи втрату води під час виведення солі з тіла.
Відбувалося підвищення рівня глюкокортікоїдів, а у людей таке пов’язано з розвитком ожиріння, діабету, серцевих хвороб та остеопорозу.
Як підкреслив професор медицини з Гарвардської медичної школи Марк Зідель, результати дослідження демонструють, наскільки зміна кількості солі в раціоні здатна вплинути на метаболізм жирів та протеїнів у організмі, на харчові звички та питний режим, а ще спричинити психологічні зміни.
Подальші дослідження поможуть ученим знайти нові підходи до лікування таких хвороб, як гіпертонія і застійна серцева недостатність, а ще дадуть лікарям змогу зрозуміти зв’язок між споживанням солі та збільшенням маси тіла людини.
Варто не забувати, що сіль у нашому раціоні – не лише та пучка, яку ми беремо з сільнички на столі, щоби посипати свою страву. Це й та сіль, яку кухар додав до їжі, яку ми з’їли в ресторані, а ще сіль, що міститься в напівфабрикатах. До слова, вони часто ще й щедро напаковані цукром, насиченими жирами та простими вуглеводами. А це достатньо вагома підстава, щоби їх у нашому раціоні було якомога менше.
“Якщо ви їсте всього менше, то автоматично з’їдаєте менше солі. Тож мій підхід – трохи більше займатися спортом та в цілому їсти менше”, – підсумував професор Тітз.
Як відомо, дуже впливає на наше здоров’я й те, скільки цукру ми їмо.
Шукайте деталі в групі Facebook
