facebook

Нічний базар: по вишиванку у Коломию(фото)

Понад 15 років у Коломиї працює базар вишиванок. Його особливість полягає в тому, що він працює лише раз на тиждень, в ніч на четвер, з 2-ї ночі і до 8-9-ї ранку. Сюди приїжджають з різних куточків країни, аби купити унікальний виріб, поповнити колекцію вишитого одягу чи підготуватися до весілля.

Нині місцеві розповідають, що вишиванки завжди продавалися на коломийських ринках, потім утворився неофіційний та невпорядкований базарчик, де жінки продавали власноруч виготовлений крам.

Ціна значення не має

На годиннику о пів на другу ночі. Ще здалека до входу в базар стоїть велика черга з машин. Є авто й з Хмельниччини, Чернівців, навіть із Києва. Люди приїжджають заздалегідь, щоб першими потрапити на ринок.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

Охоронець, який спостерігає за порядком, просить людей одягнути маски та дотримуватись дистанції. Поки чекаємо на відкриття, вдається поспілкуватись з покупцями.

Надія приїхала з батьками з Івано-Франківська. Розповідає, що на базарі вперше. Приїхала, бо почула від знайомих, що тут великий вибір вишитих виробів, та й ціни невисокі. Наразі має намір купити вишиту сукню, адже скоро виходить заміж, тож хоче бути на весіллі в українському національному вбранні.

«Шукаю особливу сукню ручної роботи, готова віддати навіть три або чотири тисячі гривень, якщо б мені сподобався виріб», – каже Надія.

Галина з Бережан, що на Тернопільщині, теж на ринку вперше. Її вразив великий вибір вишивки. Її сім’я вже має велику колекцію вишиванок, тому перевагу надає різним фасонам та орнаментам. Теж готова заплатити і три-чотири тисячі за виріб, якщо він гарний та багатий.

Таких покупців насправді багато. Богородчанці Василь із дружиною теж вперше приїхали на коломийський нічний базар, дізналися про нього в інтернеті.

«Поки що шукаємо сорочки для себе, а згодом, думаю, приїдемо знову, аби купити і на подарунок. Вибір тут дійсно дуже великий, і ціни доступні», – каже Василь.

Покупець наголошує, що надає перевагу лише ручній роботі. «Я люблю вишиванки лише ручної роботи. Мені їх приємніше носити, і я готовий заплатити будь-яку суму, якщо виріб мені сподобається», – зазначає пан Василь.

А ще ми зустріли тут Тетяну, яка приїхала з Надвірної і теж на ринку вперше. «Ринок відомий не лише великим асортиментом товару, а й низькими цінами, – акцентує вона. – Я люблю стародавні орнаменти на сорочках, бо саме вони, на мою думку, відображають дух українців».

Надвірнянка розповіла, що має родичів у Австралії і планує придбати їм вишиті сорочки на подарунок. «Там люблять лляні сорочки з простим орнаментом, приємні до тіла. Здогадуєтеся, як там жарко буває», – з усмішкою каже дівчина.

Віночки популярні

На території ринку торгових точок багато, люди продають вишиванки навіть посеред проходу. «Пані, погляньте, в мене є і ручної роботи вишивка, і дешевше можу дати», – припрошують продавчині на базарі.

Нашу увагу привертає торгове місце з віночками. Вибір великий: є і кольорові, і однотонні, є навіть купальські вінки.

Пані Ганна Лукинчук, родом із Рожнева (Косівщина), акуратно розкладає головні убори і розповідає, уже 10 років торгує віночками та прикрасами для волосся. Спершу було нелегко, починала з простеньких композицій, а згодом, коли набула досвіду, взялася виготовляти складніші, з більшою кількістю квітів.

«Знаєте, мода змінюється, кожного разу люди хочуть щось нове, однак є і класика, на яку завжди є попит. Це віночки з червоними квітами, як-от маки, приплітаємо також калину та шипшину», – ділиться пані Ганна.

Продавчиня пригадує, що до початку карантину у неї були покупці з Румунії, які просили вінки з жовтими, червоними та синіми квітами, в колір прапора держави.

«Раніше я й по фестивалях їздила продавати, був досвід. Колись возила товар в Словаччину та Польщу, але зараз карантин, кордони закриті, то вже іноземці не так часто у нас щось купують», – бідкається жінка.

Ціни на вироби коливаються від 25 до 70 гривень. Залежно від складності композиції. Квіти, які прикрашають віночки, за словами Ганни Лукинчук, ручної роботи.

Найбільший попит на віночки навесні, коли закінчується піст і починається період весіль. А перед святом Івана Купала люди питають за купальськими вінками.

«Купальські вінки найчастіше ми виготовляємо на замовлення, ціна на них близько 300-400 гривень», – говорить Ганна Лукинчук.

Продавчиня каже, що коли був карантин, то продавала вироби через інтернет. Фотографувала їх і надсилала поштою. Якщо не підходили, то обмінювала, правда, за рахунок покупця.

Базар переходить в онлайн

На ринку від кількості вишиванок, суконь, рушників та вінків розбігаються очі. Підходимо до торгової лавки, де продають кептарики. Зустрічаємо Івана, який продає не лише кептарики, а й вишиванки, сукні та пояски. Каже, що вишивка – це його родинне ремесло.

«Я з Космача, що на Косівщині, з дитинства вишиваю, моя мама художниця, завжди придумує орнаменти на сорочках та сукнях. Близько 80 років наша родина займається виготовленням вишиваних виробів», – з гордістю розповідає чоловік і додає, що має трьох доньок, які теж вишивають і навчають цьому ремеслу вже своїх дітей.

Поки ми говоримо, до торгової лавки підходять люди і цікавляться ціною виробів, а вона коливається від 200 і до понад 1000 гривень.

«А яка вартість кептарика?» – запитує жінка. «200 гривень», – відповідає Іван, на що отримує реакцію невдоволення від клієнтки, мовляв, ціна зависока. Чоловік готовий торгуватися, і жінка обіцяє повернутись, якщо не знайде дешевше.

Іван розповідає, що такі випадки бувають часто. Адже зараз часи складні, люди грошей не мають, а виріб придбати хочуть. Дає знижку максимум 50 гривень, більше не може, бо ж треба і самому за щось жити.

А ще Іван бідкається, що зараз ринок вже не той, що був раніше, до карантину. Людей стало менше, бо більшість переходить на онлайн-шопінг.

«Донька має інтернет-магазин з виробами, торг йде добре, – каже він. – Правда, я вважаю, краще, коли людина прийде на базар, поміряє. Коли ж продаєш через мережу, то можуть бути проблеми: то не підійде розмір, то колір».

Продавець пригадує, що були клієнти з Польщі, які купували гуцульську вишивку, однак зараз вони не приїжджають. А ще були покупці, які купували вишивані вироби, бо їхали в паломництво. Клієнти, за словами чоловіка, більше надають перевагу ручній вишивці, ніж машинній. Беруть і на весілля.

«Я радий, що нам вдалось зберегти традиції і гуцульські весілля не втратили свій колорит: багаті вишиванки, хустки та рушники», – з усмішкою зауважує чоловік.

Вишиванки везуть з усієї України

Наталія привозить вишиванки з Тернополя, Києва і навіть із Харкова. Розповідає, що займається цим бізнесом вже більше 10 років. Колись вишивала сама, а зараз не може, бо втратила зір.

«Вишивати змалку любила, однак після того, як зір різко погіршився, не вишиваю, хоча дуже хочу. Продавала свої сорочки за 2000 гривень, а то й дорожче», – зізнається продавчиня.

Наталія каже, що у неї є постійні клієнти, були навіть із-за кордону, однак через поширення пандемії зараз не приїжджають.

«Знаєте, до мене завжди колись приходила одна жіночка, яка купувала вишиванки до Італії. Там у неї була знайома, 80-річна італійка, яка дуже сподобала собі українське національне вбрання. Були також клієнти і з Польщі», – розповідає жінка.

Та в торгівлі не все так легко, як здається на перший погляд. Треба і підхід до клієнта знайти, і пильнувати товар, аби не вкрали.

«Раз була у мене прикра ситуація: відійшла я купити їжу і попросила продавців з сусідніх точок, аби приглянули за товаром. Повертаюсь і помічаю, що немає блузки. Засмутилась, але що вже зробиш?» – згадує жінка. Втім, каже, за декілька годин до її точки продажу підійшла поліція зі злодійкою і повернула вкрадену річ.

Продавчиня зауважує, що мода на фасон змінюється. Так, зараз люди шукають мереживну вишивку. Люблять і вишиванки з бісером.

«Смаки у покупців різні: хтось дивиться на ціну і купує відповідно до спроможності, хтось – на фасон, та є й такі, які не зважають на тренди і ціну, а беруть те, що припаде до душі», – зауважує Наталія.

За словами продавчині, якщо клієнту з якоїсь причини не підійшов товар, вона завжди готова його обміняти чи віддати гроші.

«Якщо нічого не продаєш за сезон і клієнт просить віддати дешевше, то ти йдеш на поступки. А якщо є попит і торг йде добре, то вже важче досягти компромісу», – зауважує Наталія.

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...

загрузка...