УКРАЇНА LIVE

Діти не приходять до церкви, щоб заважати іншим. У них немає поганих намірів. І все ж ми часто бачимо сцени плачу, тупотіння ногами, бігання перед вівтарем.

Така поведінка розпорошує увагу вірних, які починають більше стежити за дітьми, а не молитись, і бентежить батьків (це в кращому випадку). Священники по-різному ставляться до таких ситуацій. Деякі не зважають, деякі роблять зауваження або ж просять вийти з храму.

А все починається від того, що дитина не приготована іти до храму. І загалом не йдеться про готовність, пов’язану з віком чи психічним розвитком.

Дозволю собі короткий відступ. Більшість дорослих боїться візитів до дантиста. Бо пам’ятають, як лікар насильно впихав їм руки до рота. Дитина не розуміла, що це для її ж добра. Але як мала розуміти, якщо ніхто не давав для цього шансу? Сьогодні все виглядає дещо по-іншому. Батьки приходять до стоматолога “спробувати”. Дитина сидить собі у кріслі, пограється, подивиться у дзеркало на свої зубки… Що це має спільного з дітьми у храмі? Багато чого.

Дитина приходить до місця, якого не знає і не розуміє. Чому мама каже мовчати? Чому тато не дозволяє бігати? Чому світять свічки і багато квітів?

Дитина приходить до місця, яке їй чуже. І це нормально, що хоче його дослідити.

Чи можна владнати все якось так, щоби дитина, залишаючись сама собою, виявляла пошану до храму? Немає якогось одного рецепту, але цих сім порад можуть допомогти.

Все починається з вечірньої молитви

Дитина мусить чути про Бога, знати, що храм – дім Божий. Візьміть до рук Святе Письмо і прочитайте його дитині ввечері. Скажіть, що у неділю всією сім’єю відвідаєте Бога.

Підіть до храму з дитиною тоді, коли там нікого не буде

Дуже добре розповісти дитині про всі найважливіші місця у храмі і їхнє значення, показати їх. Чому вівтар є таким незвичним місцем і хто там мешкає. Найважливіше – своєю поведінкою виявити пошану до святості цього місця, бо саме з прикладу діти вчаться.

Дивіться пряму трансляцію Літургії разом з дитиною

Це чудовий спосіб пояснити дитині, чому люди клякають, що значить той чи інший жест священника, навчити її молитов. Так дитина бачитиме, що відбувається у храмі в неділю і буде активно брати участь у Службі Божій.

Постарайтесь, щоби дитина сприймала участь у недільній Літургії як винагороду

Недільна Служба – це свято, особлива зустріч з Богом. День перед тим пригадайте дитині: “Бог тебе дуже любить і завтра ми підемо до Нього на зустріч”. Ніколи не шантажуйте дитину: якщо не підеш до храму – будеш мати гріх або погано себе поводитимеш – ніякого інтернету чи телевізора. Бо дитина збудує собі негативні зв’язки. Також не обіцяйте дитині нагороди, якщо буде добре себе поводити в храмі. Бо тоді Літургія буде прикрим обов’язком, за який можна отримати винагороду.

Одяг має значення

Якщо дитина бачитиме, що до храму ви вдягаєте святковий одяг, то розумітиме, що йде на важливу зустріч, зустріч із Богом.

Ідіть на Службу Божу для дітей

Важливо, щоби дитина могла активно брати участь у молитві. У багатьох церквах священники готують спеціальні проповіді для дітей, подекуди діти також залучені до співу.

Укладіть контракт

Йдучи до храму, говоріть з дитиною про те, куди йдете, пригадайте про спільні читання Біблії, про те, як ви ходили храмом.

Контракт завжди передбачає інтереси двох сторін. Тому просячи дитину бути чемною, стояти біля вас, бути тихо, запитуйте також про те, що хотілось би їй.

Не беріть до храму іграшок чи їжі. Не тримайте дітей ввесь час за руку, але й не дозволяйте бігти куди завгодно. Нехай дитина бачить, як ви переживаєте зустріч з Богом. Хочемо цього чи ні, але діти наслідують нас.

А що якщо щось пішло не так. Дитина почала плакати чи бігати по церкві? Реагуйте одразу на “розірвання” контракту, нехай дитина розуміє, що відповідальна за свою поведінку. Можете вийти і запитати, чому дитина вирішила не дотримуватись угоди. Ще раз поясніть, де ви знаходитесь і якої поведінки очікуєте. Спокійно, без підвищеного тону. Поясніть дитині, що вважаєте її дорослою для того, щоби чемно поводитись в храмі. Повірте, дітям, в яких вірять їхні батьки, значно легше повірити в себе.

“Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже”.