“Лaйно ти справжнісіньке, а не чоловік”: сповідь “гуляки”, якого до тями привела дівчина за лічені секунди

Одружився я досить рано, в 20 років, по зальоту, так би мовити. Дівчина мені попалася звичайна, симпатична, але не красуня, весела, доброзичлива, коротше, підійде мені, подумав я і одружився!

Скоро дочка народилася. Спочатку мені ніби цікаво було грати в чоловіка і тата, а потім якось набридло. Мої друзі всі гуляють, а я з роботи додому і все! Згодом, став і я з ними вибиратися: то в кафе, то в клуб, то на сабантуйчик який з дівчатами. Спочатку я вів себе строго, типу, я жонатик, а потім то одній підморгну, то іншу проводжу. Так і липли вони до мене, але до ліжка ще не доходило.

А потім розмріявся я про нову машину. Зібрав усе, що міг, взяв кредит, ну і купив гарну таку іномарку, як і хотів. Тут я і зірвався з котушок. Дівчата самі стрибали в цю тачку, а в ній я, красень чоловік, гучна музика, нічне місто. Коротше, пустився я в усі тяжкі. На дружину забив, а жив з її батьками, дружина вірила в мої казки про затримки на роботі. Так, ось такий порядний я.

Серйозних стосунків на стороні я не заводив, так, на пару ночей. А навіщо мені всі ці наївні легкодоступні дамочки? Я ж такий Мачо на тачці, дружина у мене є, не варта уваги моєї, недоглянута, правда, з дитям сидить.

А потім я познайомився з Алісою. Я перейшов на нову роботу, а там вона! Цар-птиця, красуня, фігура, розумниця, весела, на хорошій посаді. Ось ця мене гідна, подумав я і взявся за неї. Спочатку натяки, потім записки, квіти, подарунки, а вона не ведеться, посміхається, але ближче не підпускає. Я почав сходити з розуму. Від дружини пішов, дочку навіть на руки не брав. Дружина плакала нічого не розуміючи.

А у мене тільки Аліса на умі. І тут мені пощастило: на роботі у неї неприємна історія вийшла, а я зміг виручити. Вона мені каже: я твоя боржниця! А я кажу, забудемо, дозволь тільки додому підвезти. Ну вона і погодилась! Я відразу давай заманювати її в крутий ресторан, а вона посміхається. І пішло: “А що потім, що потім?” Мене понесло, люблю говорю, одружуся! А куди б повів її, сам на орендованій квартирі. Але, коротше, осліп від бажання і любові!

І тут вона видає:

– А ти з дружиною розлучився вже, раз мене заміж кличеш.

Я відразу кажу:

– Завтра розлучуся. І заспівав пісню, як погано було з дружиною жити, тільки її чекав, Алісу!

Вона така зла стала відразу, і з ненавистю говорить:

– А на фiг ти мені потрібен, кoбель, я все дізналася про тебе. У тебе і дочка є, маленька, зрадник ти. Їх кинув і мене кинеш. Твої найрідніші стрaждають, а ти спокійнісінько бaб клeїш, розважаєшся. Я сама дочка такого татуся, який кинув нас одних, сказавши, що почуття згасли. Лaйно ти справжнісіньке! Так і сказала і трохи в обличчя не плюнула. Я мовчав, в шoці, а вона пішла. Саме так рoзтоптала. Спочатку розлютився, а потім задумався. Я ж мужик, сім’ю створив, а тепер в кущі.

Коротше, повернувся я додому, клявся дружині, що не зраджував. Вона плакала, пробачила. Гроші тепер витрачаю замість баб на свою дружину: то сукню, то манікюр, то в ресторан сходимо. З дочкою став возитися, спочатку через нехочу, а потім із задоволенням. Дружина моя зацвіла.

Аліса на інший день після того випадку і оком не повела, посміхалася як завжди, до сих пір з нею працюємо. Два роки минуло, привіт-пока і по роботі.

А я все думаю, яка жінка, з принципами: сім’ю врятувала, не повелася на мої «золоті гори». Спасибі їй! По боках тепер намагаюся не дивитися, а навіщо, я і так в собі впевнений. Ось вам сповідь гулящого мужика, на ваш суд.