УКРАЇНА LIVE

Праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім(Пс 45:10)

Для багатьох християн сьогодні не очевидно, чому Марію слід називати царицею. Зрештою, вона не дружина Христа Царя, а Його мати. І все ж з біблійної точки зору, царювання Марії мало б великий сенс. На давньому Близькому Сході жінка, що сиділа на престолі в царстві, була не дружиною царя, а його матір’ю. Більшість царів у цей період мали великі гареми. Наприклад, у царя Соломона було сімсот дружин і триста наложниць (див. 1Цар 11:3). Було б неможливо приділити царювання тисячам жінок! Проте, хоча у царя могло бути кілька дружин, у нього була лише одна мати; таким чином, царювання приділялося їй. Писання свідчать про важливу роль цариці-матері в стародавньому Ізраїлі. Вона обіймала офіційну посаду в царському дворі, беручи участь у царюванні її сина над народом. Було описано, що вона має трон та корону (див. 1Цар 2:19; Єр 13:18) і є радницею свого царського сина (див. Прип 31:1). Цариця-мати згадувалась однією з перших у списку палацових чиновників (див. 2​​Цар 24:12), а в розповіді у Книзі 1 і 2 Царів вона майже завжди вводиться по імені, коли на престол вступає новий цар. Більш за все, цариця-мати служила захисником народу, приймаючи клопотання та подаючи їх своєму царському синові (див. 1Цар 2:19).

Цариця-заступниця

Ми можемо побачити важливість цариці-матері, зіставивши дві сцени з життя Ветсавії, які показують її роль, коли вона була просто дружиною царя Давида, і роль цариці-матері, колина троні був її син Соломон. Коли Давид був ще царем, а Ветсавія увійшла до царської палати, їй довелося вклонитися обличчям до землі і віддати йому шану, кажучи: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!» (1Цар 1:16,31). Ми виявляємо зовсім іншу картину, коли царем стає Соломон, а Ветсавія займає місце цариці-матері. Чоловік на ім’я Адонія визнає потужну позицію Ветсавії як заступниці і просить її подати прохання до свого царського сина. Знаючи, що цар завжди слухає заступництва цариці-матері, Адонія впевнено каже їй: «Попроси царя Соломона, – а вже напевно він тобі не відмовить» (1Цар 2:17). Ветсавія погоджується передати прохання цареві. Однак, коли вона цього разу потрапляє до царської палати як цариця-мати, її досвід зовсім інший порівняно з тим останнім разом, коли вона була там. Замість того, щоб Ветсавії потрібно було віддавати данину пошани цареві, цар Соломон встає і кланяється перед нею. Навіть більше, цар має праворуч принесений для неї трон, що символізує її владне становище. Коли Ветсавія каже, що має подати прохання до Соломона, він відповідає: «Скажи лиш, мамо моя, я певно не відмовлю» (1Цар 2:19-20). Цими словами Соломон підтверджує свою прихильність до заступницької ролі цариці-матері як захисниці у царстві [11].

«Мати Господа мого»

Все це є важливим джерелом розуміння царського служіння матері Христової. Ісус – це новий Син Давида, Цар-Месія, який виконує всі обіцянки, дані Давидовому царству. Якщо у юдейському, біблійному світогляді Давидового царства мати царя царювала як цариця, то мати нового царя з роду Давида, Ісуса, явно розумілася б як нова цариця-мати. Здається, саме це стверджує Єлизавета у розповіді про відвідини. Наповнена Святим Духом, вона вітає матір Ісуса, кажучи: “І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?” (Лк 1:43). Титул, який Єлизавета присвоює Марії, має царське значення. На царській придворній мові стародавнього Близького Сходу титул “мати Господа мого” був би використаний для звернення до цариця-матері, бо “мій господь” був почесним титулом самого царя (див. 2​​Сам 24:21). Називаючи Марію “матір’ю Господа мого”, Єлизавета визнає її матір’ю царя, царицею-матір’ю.

Жінка, одягнена в сонце

Ми повертаємось до уривку з Книги Одкровення 12, щоб побачити світло, яке він проливає на царське служіння Марії: «І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок… І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола Його» (Од 12:1,5). Хто ця таємнича жінка, що з’являється у такому царському блиску, одягнена в сонце, з місяцем під ногами та увінчана дванадцятьма зірками? Ключ до розкриття таємниці цієї царської жінки можна знайти в особі дитини, яку вона виношує. Одкровення 12 говорить нам, що жінка народить дитину чоловічої статі, що «має пасти всі народи жезлом залізним» (Од 12:5). Цей опис дитини є значущим, оскільки взятий безпосередньо з месіанського Псалма 2. У цьому псалмі Бог передбачає, як Він врятує Месію-Царя від ворогів та встановить для нього царювання над усією землею: «Проси в Мене, і Я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. Ти розторощиш їх жезлом залізним» (Пс 2:8-9). Оскільки книга Одкровення зображує дитину чоловічої статі з цими месіанськими образами з Псалма 2, дитина буде розглядатися як довгоочікуваний Цар-Месія. А хто така царська жінка, яка народила Месію? Очевидно, що ця жінка є Марією [12].

В Одкровенні 12 Марія з’являється у всій своїй величі, царюючи на Небі разом зі своїм царським сином. Дійсно, вона є царицею-матір’ю вічного царства Христа. Як і цариці-матері давнього часу, вона носить на голові корону, що символізує її царське служіння. Дванадцять зірок на її короні виражають її правління над Церквою, яка народилася з дванадцяти племен Ізраїлю і заснована на дванадцяти апостолах. Одягнута сонцем, вона випромінює Божу славу. З місяцем під ногами вона з’являється у царській владі, оскільки образ “під ногами” символізує царську владу і поразку своїх ворогів (див. Пс 8:6; 110:1). Нарешті, поєднання зображень сонця, місяця та зірок може нагадати знамениту мрію патріарха Йосифа. У цьому видінні Йосиф побачив сонце, місяць та одинадцять зірок, що схилялися перед ним (див. Бут 37:9). Цей сон передвіщав, як Йосиф правитиме своїм батьком, матір’ю та одинадцятьма братами, коли він підніметься на друге найвище місце в царстві фараона в Єгипті. Подібні образи, що описують Марію в Одкровенні 12, можуть підкреслити її власну царську владу, оскільки вона займає одне з найважливіших служінь у Христовому Царстві – служіння цариці-матері.

«Я не відмовлю тобі»

З огляду на всі ці передумови, ми все ще залишаємося цікавими, що означає царство Марії? Чи це повернення до застарілої урядової структури? Її царство – просто символічна посада? Щоб зрозуміти царське служіння Марії, ми повинні розглядати її з біблійної точки зору Христового Царства, а не світських монархій. Сам Ісус наголошував, що Його Царство «не від світу цього» (Йо 18:36). На відміну від язичницьких правителів, які використовують свою владу, щоб служити собі, Ісус сказав, що Він здійснює свою владу «не для того, щоб Йому служили, але – послужити» (Мт 20:28). Марія, вірна слуга Господа, так само бере участь у Його Царстві. Справді, у Христовому Царстві служити – це царювати. І Марія царює як цариця, слугуючи царською заступницею Божого народу. Подібно до цариць-матерів у царстві Давида, Марія сьогодні є потужним заступником людей у ​​Христовому Царстві.

Іван Павло II зазначає, що Марія з любов’ю представляє наші потреби та прохання перед Христовим престолом, і так служить Царству, підводячи душі ближче до свого сина: «Отже, далеко не створюючи відстань між нею та нами, славетний стан Марії як цариці забезпечує постійну та турботливу близькість. Вона знає все, що відбувається в нашому житті, і підтримує нас у наших випробуваннях материнською любов’ю. Взята небесною славою, Марія повністю присвячує себе справі спасіння. Вона хоче, щоб кожна жива людина знала щастя, подароване їй. Вона є царицею, яка віддає все, що має, беручи участь, перш за все, у житті та любові Христа» [13]. У цій останній таємниці вервиці, подякуймо за любовне заступництво Марії, нашої цариці-матері. Нехай ми впевнено звернемося до Марії з нашими потребами, знаючи, що вона представляє наші прохання перед своїм царським сином, і вірячи, що Ісус відповість їй так, як Соломон відповів Ветсавії: Я не відмовлю тобі» (1Цар 2:20).

Примітки

[11] «Той факт, що Соломон відхиляє прохання, жодним чином не дискредитує вплив гебіри [цариці-матері]. Адонія прагнув взяти за себе шунамійку Авішагу, із зрадницькою метою відібрати царство від Соломона. (Взяття наложниці царя було знаком узурпації престолу на стародавньому Близькому Сході. Наприклад, подивіться, як Авесалом, намагаючись відібрати трон у Давида, забрав його наложниць [2Сам 16:20-23].) Таким чином безбожність наміру Адонії є причиною відмови, яке жодним чином не відбивається негативно на силі гебіри заступатися. Розповідь підтверджує той факт, що цар, як правило, приймав прохання гебіри. Отже, Соломон говорить: «Скажи лиш, я не відмовлю». Тобто сказати, що це ілюструє слабкість здатності Гебіри заступатися, означало б пропустити всю суть оповіді, у якій йдеться, що Адонія використовує позицію цариці-матері у спробі стати царем» – T. Gray, “God’s Word and Mary’s Royal Office,” Miles Immaculatae, 13 (1995), 381, n. 16.

[12] Хоча ідентифікація Марії як “жінки” Одкровення може здатися само собою зрозумілою, деякі тлумачать цю жінку лише як символ або старозавітного народу Ізраїлю, або церкви Нового Завіту. Вони дійшли висновку, що жінка не є індивідом (тобто Марією), а лише символом для Божого народу.

Однак це твердження “або-або” є чужим для біблійного світогляду, коли люди часто символічно представляють колективні групи (наприклад, Адам представляв усе людство – Рим 5:19; Яків виступав за весь Ізраїль – Пс 44:4). З огляду на це біблійне поняття, яке називається “корпоративна особистість”, жінку в Одкровенні 12 слід розуміти і як особистість (Марію), і як символ для Народу Божого. Нарешті, оскільки інші два головні герої цього бачення загалом визнаються насамперед як особистості (дитина = Ісус; дракон = диявол), здається абсолютно малоймовірним, що третій головний герой, жінка, не є індивідом, а лише символ для корпоративної групи. Швидше, визнання жінки Марією має найбільший сенс у тексті і в той же час відкрите до того щоб розглядати її … як символ Ізраїлю чи Церкви.