facebook

Невістка заявила, що я об’їдаю онуків, а хто ще мені допоможе, як не син?

– Щось останнім часом у мене із фінансами тільки одні проблеми. Не встигнеш одне владнати, як з іншим уже якісь негаразди.

То холодильник перестав працювати, то душ протікає, то машинка пральна зламалася. Ось хотіли останню у ремонт віддати. Відвезли до спеціаліста, а він нам сказав, що модель дуже стара, деталей до таких уже не продають. Хіба що з-за кордону замовляти, але це, ясна річ, задоволення не для бідних. Довелося телефонувати синові, щоб порадитися. Думала, щось путнє порадить, а він мені: “Навіть не думай ремонтувати цей мотлох. Ми вам нову машину замовимо.”,- розповідає шістдесятип’ятирічна Катерина Вікторівна.

Синові пенсіонерки, Матвієві, тридцять шість років. Він уже давно живе окремо від батьків, займається власною справою і навіть сім’ю створив. Зараз разом із дружиною Валерією виховує двох чудових донечок.

Заробляє чоловік непогано, тож і нову пральну машину батькам купити може. Валерія займається дітьми й нічим особливим, окрім побуту, не займається. Після першого декрету вона працювала пів року в офісі. Саме тоді й збагнула, що робота – це не її. Особливо, якщо її доводиться поєднувати із доглядом за дитиною. Тому після другого декрету жінка залишилася на утриманні чоловіка.

Нещодавно подружжя взяло іпотеку, але й це навіть не турбує Валерію. Вона – домогосподиня і змінювати цей статус не бажає.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

– Невістка чомусь думає, що сім’ї дорожче буде обходитися те, що вона працює. Дивне твердження, але я у сімейні справи сина не лізу.

Власне, стосунки Катерини Вікторівни з невісткою не надто дружні. Втім, до скандалів поки не доходило – хоча б це тішить. Краще жити в нейтралітеті та байдужості, аніж у відкритій ненависті одна до одної. Бачаться вона всього кілька разів на рік, на великі свята. Цього, до слова, обом предостатньо.

– Наш син хоч виріс і на власний хліб пішов, але про батьків не забуває. Телефонує постійно, щоб дізнатися, як ми, приїжджає часто, іноді онучок нам привозить. А про фінансову підтримку я і взагалі мовчу. Матвій завжди дарує нам щось, допомагає, коли геть скрутно з грошима. Минулої осені ось батька в лікарню возив. Усе лікування йому оплатив цілком сам. А потім машину нам купив, щоб добиратися кудись було легше.

– Який він молодець у вас!

– Ніхто і не сперечається. Але все одно якось ніяково перед його сім’єю. А тут ще й ця пралка. Я йому кажу, що нічого не треба. Навіщо такі великі гроші зараз витрачати? А він мені: “Мамо, якщо через несправну машинку заллєте сусідів, то грошей на їхній ремонт потім набагато більше піде.”Ну, тут уже й не поспориш. Під нами така сварлива тітка живе, що з нею краще й справді не зв’язуватися. Так що минулого тижня привезли нам нову пралку. Спасибі синові.

Але біда не приходить одна. Після машинки проблеми виникли з дачею.

– Після лікарні моєму чоловікові категорично заборонено займатися важкою працею. А в нас дача. Знаєте, скільки з нею клопотів? Хіба я зможу те все сама зробити? Знову довелося синові дзвонити. Попросила на вихідних приїхати та допомогти мені. А більше я не маю в кого допомоги попросити. Він погодився. Покрутився біля мене годину, а потім сів у машину, і поїхав кудись. Я навіть нічого не зрозуміла. Виявилося, що це він у сусіднє село зганяв, щоб найняти мужиків. Ті мені за пів дня все й скопали там.

– Оце-то вигадав..!

– І не кажи. П’ятеро кремезних хлопців з лопатами і сапками. Усю важку роботу переробили самі, а ми з чоловіком тільки поглядали за тим дійством з-за дверей дому. Ну, ясна річ, що це обійшлося синові недешево. Пита скільки він їм дав. А Матвій тільки відмахнувся. Сказав не брати дурниць до голови. Ось так він нас із батьком береже.

Гнітить Катерину Вікторівну тільки те, що постійні витрати її родини лягають на плечі сина. А в нього ж власна сім’я є. Попри все вищеперелічене, Матвій кілька разів замовляв батькам доставку продуктів, заповнював аптечку дорогими ліками, докупив господарські дрібниці для дач.

– І навіщо такі витрати? – постійно зітхає жінка. – Зараз такі ціни страшні. Краще про дочок подумай.

– Ти думаєш, що мої діти живуть без чогось потрібного? Думаєш, я їх обділяю, щоб купити продуктів тобі з батьком? Смішна така. Не переживай, усе в них є. Робота в мене хороша, руки робочі – так що бідними не залишимося.

І жила б собі Катерина Вікторівна спокійно, якби не дзвінок невістки минулого вечора. Старенька відповіла, а з того боку – одні лише докори та претензії. Мовляв, грошей син на неї тратить більше, ніж на власних дітей.

– Їй не вгодиш, розумієш? Вона спеціально витрати всі підрахувала за цілий місяць, щоб порівняти з тими грошима, які нам дає Матвій. І вийшло так, що на батьків син тратить більше, ніж на свою сім’ю.Тоді почала випитувати мене, чи я розумію, як це б’є по їхніх фінансах. А що я скажу? Правда ж… Тоді Валерія і заявила, що я дітей її об’їдаю. У мене після розмови аж тиск піднявся. Тепер почуваюся винною перед.

– Ох уже ці невістки,- зітхає подруга Катерини.- Так нехай вона б і йшла тобі з усім допомагати. Тоді Матвієві і платити за це не доводилося б.

Втім, жалітися синові Катерина Вікторівна не хоче. Навіщо їй зайві сварки? Та й скаржитися немає на що. Валерія ж правду каже. Але як це все змінити жінка поки що не знає…

Чи напрошується матір Матвія на фінансову підтримку сина?

Чи можна у такому випадку винити її в чомусь?

Яке вирішення проблеми ви могли б запропонувати?

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...

загрузка...