Про фронт і служіння: як колишній український військовий став священником у Польщі
Отець Роман Гладій переїхав до Варшави у 2018 році. Зараз він займається місійним служінням для греко-католицьких мігрантів у парафії Миколая Чарнецького, а були часи, коли захищав Схід Батьківщини від окупантів.
Теперішній священнослужитель і колишній військовий був у Дебальцевому в найкритичніші моменти. Каже, жодні фільми не здатні відтворити, як насправді виглядає військова агресія, а сам він від семінарії до війни був іншою людиною.
Військовий, священник і мандрівник
Роман Гладій є випускником Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту. З 2000 по 2018 роки, до переїзду в Польщу, був душпастирем у Бучацькій єпархії.
Чоловік розповідає, що його батько був професійним військовим. Відтак, родина завжди вбачала у ньому цей потенціал. Були плани, що герой розповіді продовжить шлях свого батька.
Як не дивно, але релігійність Роману Гладію теж прищепив тато. Після повернення з Афганістану глава родини почав відвідувати церкву. Це був спосіб дійти внутрішньої гармонії, подолати тривоги.
Йому це дуже допомогло, стало для нього духовними ліками. Я взяв з нього приклад,
– ділиться отець.
Священнослужитель додає, що у церкві його тривожили міжконфесійні непорозуміння. Хотілося, щоб у світі було більше добра та взаєморозуміння.
Крім того, українець змалку звик до мандрівного життя. Досить довго вони з батьком їздили з місця на місце у колишньому Радянському Союзі. Пізніше батьки оселилися у Теребовлі, де живуть і досі.
Отець Роман Гладій зазначає, що після прийняття ієрейських свячень йому хотілось бути на парафії якомога ближче до рідних. Однак, плани змінила війна.
У 2014 році я відчув, що не можу сидіти вдома, що мушу бути на фронті,
– пригадує священник.
Війна, безперечно, змінює людей. На думку Романа Гладія, у людей, які зіштовхуються з війною, спадають рожеві окуляри. Коли у людини все гладко у житті, каже українець, вона не помічає, що відбувається навколо і який фатальний вплив можуть мати слова та вчинки.
Ситуація на Донбасі є проблемою не лише для України, але й для цілого світу. Хто з тих, хто закликав Путіна у 2014 році, думав, що все так обернеться. Багато втрачено життів. Найбільше шкода тих, хто через помилки інших гине,
– розповідає Роман Гладій.
Після війни українець, серед іншого, переконався, що дім для нього не є матеріальним. Якщо подивитися на зруйновані будинки у Мар’їнці чи в Пісках, говорить отець, приходить розуміння того, що хата нічого не означає, а дім – це сім’я. Тому для Романа Гладія дім є там, де його дружина та діти.
До слова, старший син священнослужителя зараз служить у війську в Україні.
Отець переконаний, що аналогічно людям треба пояснювати деякі релігійні питання. Так, церква – це перш за все люди, а не приміщення.
Переїзд та життя у Польщі
Переїхати до сусідньої держави Роман Гладій наважився заради дружини. За його словами, реформа у медичній галузі в Україні зачепила вузьких спеціалістів, а його дружина як лікар-офтальмолог почала бачити для себе вдома мало перспектив. Чоловік хотів, аби кохана повноцінно реалізувалася як успішний спеціаліст, тому пішов на поступки. Зауважує, що не хотів нав’язуватись і був готовий до будь-якої роботи, тільки щоб дружина вчилася та досягала своєї мети.
Ми постали перед складним вибором, але коли ти йдеш із Богом, то він завжди тобі торує шлях. За два з половиною роки моя дружина нострифікувала диплом і вже працює в університетській лікарні. Пишаюся, що набрала тоді найбільше балів серед усіх українців. Польща цінує освічених людей,
– висловився емігрант.
Пізніше пропозицію роботи отримав й чоловік. Його запропонували служити в церкві, тож зараз він є вікарієм на парафії Блаженного Миколая Чарнецького на вулиці Доманевскій, 20.
Порівнюючи парафії в Україні та Польщі, Роман Гладій зазначає, що в Україні легше: парафії постійні, священнослужитель усіх знає та почувається “своїм”. Проте, у Варшаві утворилося багато греко-католицьких громад. Люди залюбки гуртуються і їм приємно молитися рідною мовою.
Це цікаво! Як Церква ставиться до трансплантацій: дивовижні історії порятунку – дивіться відео
Шукайте деталі в групі Facebook
