“Мамо, не молися більше за мене”, – історія, яку варто прочитати

Дивовижна історія про силу молитви. Ось чому потрібно обов’язково молитися за своїх дітей…

Не молися за мене більше!

Аня увірвалася в кімнату матері і з порога закричала:

– Мамо, прошу тебе, не молись за мене більше!

– У чому річ? – злякалася мати.

– Сьогодні п’ятниця – буде дискотека, ми з Ірою ідемо. І у неї хлопець з кримінального середовища.

Напевне, біси відчули мамине бажання помолитися про дочку і намагаються позбавити дівчинку цієї єдиної, але найміцнішої охорони!

І Аня пояснила:

– З хімії двійку схопила. Спочатку думала, що випадково. А потім дійшло! Поки ти вдома, то у мене все добре, а як у церкву сходиш, то відразу починається! З усім класом розсварилася. Подруги Дениса відбивають.

Аня допитливо подивилася на матір:

– Позавчора в церкву ходила?

– Ходила!

– Я двійку отримала. Олена на Дениса вішається. Ще одна твоя молитва – і я своїми руками твою Біблію порву!

– Доню, так як же так можна? – заплакала мати.

Дочка вибігла з кімнати.

– Куди ти?

– На дискотеку. Дениса у мене відіб’ють!

– Може, це на краще?

– Ні!

Залишившись одна, мати похитала головою.

«Може не потрібно за неї так молитися, раз у неї через це все життя шкереберть, – подумала раптом вона і тут же накинулася на себе: – Хоча хіба це можна назвати життям? А який жах, якщо її не зупинити, почнеться потім?..»

Мати встала на коліна почала молитися за дочку.

 

«Пішла! – з гіркотою зрозуміла мати. – Мабуть, ніяка молитва вже не допоможе…»

Але увійшовши в сусідню кімнату несподівано побачила, що донька досі лежить на дивані бліда, з рушником на голові.

– Захворіла? – заметушилася вона.

– Голова розколюється… – насилу вимовила Аня.

Голос у неї був безпорадний, слабкий…

Вона принесла таблетки від головного болю. Аня покірно випила їх. Вона підвелася, щоб піти на дискотеку, але зі стогоном опустила голову на подушку.

– Ні, – прошепотіла вона. – Нехай там буде, що буде, а я не можу…

Зранку усе змінилося

Але на ранок від хвороби не залишилося і сліду. Бадьора Аня навіть сама запропонувала сходити в магазин по хліб, чого давно вже не було.

Пішла. І майже відразу повернулася додому бліда, як крейда.

Побачивши її, мати сплеснула руками:

– Аню, що з тобою? Знову голова? На тобі лиця немає!

– Зі мною нічого! А от у І дійсно лиця нема!

– Як це? – не зрозуміла мати.

– Іра принесла на дискотеку соляну кислоту і хлюпнула на Олену. Денис почав бити цю божевільну. Почалася бійка. Не тільки кулаки – биті пляшки і ножі в хід пішли. Уявляєш, що було б зі мною, якби я теж була там? Точно – не під кислоту, так під ніж би потрапила.

Слава Тобі, Господи! – тільки й змогла прошепотіти мати.

Почувши це, Аня уважно подивилася на неї і запитала:

– Зізнавайся, це твоя робота?

– Ні!

– Та не хвилюйся, – схлипнула Аня. – Не порву Біблію.

– Це Господь уберіг тебе від біди. А я тільки помолилася…

Аня встала, нахилилась до матері і поцілувала її в щоку.

– Прости мене! І, будь ласка, молися за мене! – попросила вона.

І, подумавши, додала:

– Частіше…