Робота за безвізом та інші несподіванки: як Польща змінює ринок праці для українців
Для українців, які вже працюють або хотіли би працювати за кордоном, польський ринок праці є найважливішим. На сезонну чи постійну роботу до Польщі щорічно їдуть сотні тисяч громадян України.
Українська міграція давно вибилася у топ-теми місцевих ЗМІ, як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус.
Польській економіці справді потрібні українські робочі руки, а бізнес веде фактично лобістську кампанію щодо полегшення процедури працевлаштування та легалізації іноземців.
Червень приніс зміни на польський ринок праці.
Ближчим часом всі чекають на продовження цих змін. От тільки не варто сподіватися, що вони будуть лише позитивними.
Чого вартий один лише дозвіл на те, щоб їхати на роботу до Польщі без візи!
Польща справді спростила працевлаштування для тих українців, хто їде на нетривалий час, зокрема, на сезонну роботу. А от перед тими громадянами України, хто здавна живе в Польщі, або ж хоче приїхати і комфортно облаштувати своє життя у цій країні на довший термін, з’являться додаткові перепони.
Що дає безвіз?
Для багатьох це не є новиною, та ми в “Європейській правді” чекали на привід, щоби повідомити всі деталі.
Теза про те, що їхати до ЄС за безвізовим режимом для працевлаштування суворо заборонено, звучала від усіх – і від європейських посадовців, і від експертів, і від ЄвроПравди.
Це правило лишається чинним для всіх країн – окрім Польщі.
Варшава законодавчо дозволила працевлаштування тим українцям, що в’їхали за безвізом.
Це підтверджує, зокрема, офіційне роз’яснення польських прикордонників.
Польща наразі є єдиною країною Шенгенської зони і єдиною країною ЄС, законодавство якої передбачає, що негромадяни Євросоюзу, які перетнули кордон у рамках безвізового руху, тобто за біометричним паспортом без візи, також мають право на роботу, якщо на оформлять додаткові документи, вже прибувши на місце працевлаштування.
Раніше українці, що в’їжджали до Польщі за польською шенгенською візою, не мали такого права. Тож тут маємо справді радикальні зміни.
Отже, безвізовий українець у Польщі має право легально просити у держави про дозвіл на працю або про так зване “освядчення” – декларацію про намір працевлаштування іноземця. Детальніше про цей документ – трохи нижче.
Ця норма була зафіксована ще у попередній редакції закону “Про працевлаштування…”. Оскільки Сейм не відкоригував її в останніх змінах, які схвалювалися вже за безвізових часів, можна припустити, що польська влада не тільки не чинитиме опору, але й допомагатиме сезонним безвізовим робітникам. Власне, Польщі й самій потрібні українці для короткотермінової праці.
Як відомо, за безвізом можна лишатися в Шенгені не більше 90 днів на 180 днів, і для безвізових робітників це правило також діє. Три місяці – цілком достатній термін для сезонної роботи. Але польське законодавство
дає мігранту право легально лишитися в Польщі навіть на термін, довший за 90 днів.
На підставі “освядчення” або дозволу на працю мігрант вже може легалізувати довше перебування, подавши папери до воєводського відділу справ іноземців. Головне – подати заяву до завершення терміну легального перебування у країні, тобто не пізніше ніж на 90-й день.
Такі норми польського законодавства корисні українцям не тільки тому, що вони зможуть працевлаштуватися, оминаючи оформлення робочої візи. Вони мають також зменшити роль непорядних посередників на українському ринку, що стали страшним сном і для заробітчан, і для польських консулів: виробляли фальшиві запрошення (часом без відома мігранта), вимагали гроші за інформацію про вакансії (хоча така інформація є безкоштовною), готували “освядчення” від одного працедавця, а привозили працівників до іншого з гіршими умовами праці, блокували електронну чергу в консульствах.
Тепер ті, хто хотів би знайти роботу в Польщі, можуть приїхати в рамках безвізу та самі знайти вакансію і отримати необхідні документи для працевлаштування в країні над Віслою.
Та для тих, хто хоче скористатися цим правом, є три важливі поради.
По-перше, одного лише слова “я хочу на роботу” для прикордонника може бути замало. На кордоні ви маєте підтвердити мету поїздки. В ідеалі – потрібно їхати через кордон, вже маючи на руках “освядчення” або дозвіл на працю.
Якщо ви не маєте необхідних документів – в жодному разі не варто стверджувати, що “їдете на роботу”, адже юридично це не так – без документів вас не візьмуть працювати. Легальною метою безвізової поїздки є співбесіда з можливим роботодавцем (але ви повинні мати всі його контакти і призначену зустріч), або ж вивчення ринку праці із зобов’язанням ближчим часом або повернутися додому, або оформити дозвіл на триваліше перебування.
Зберігаються також усі інші вимоги до безвізових подорожуючих
– щодо готелю чи місця, де ви ночуватиме, квитка або маршруту додому, а також щодо грошового забезпечення. Про все це “Європейська правда” вже писала раніше.
Друга порада: не забувайте, що це правило діє саме для безвізових подорожуючих (а також, за польським законодавством, воно поширюється на власників “шенгену”, виданого не Польщею).
Якщо ви маєте паспорт із діючим польським “шенгеном”, нехай навіть це паспорт є біометричним – краще оформіть новий документ, аби не стикнутися з проблемами.
І третя: не забувайте, що це правило діє виключно для роботи в Польщі. Їхати працювати до Німеччини чи будь-якої іншої країни ви не маєте права, навіть якщо в’їжджали до Шенгену через польський кордон.
Підстави працевлаштування:
які документи потрібні українцям?
Іноземцеві з-поза меж ЄС, який хотів би працювати у Польщі, потрібен дозвіл на працю.
Цей документ видається воєводою за поданням працедавця на термін, не довший трьох років. Зокрема, власники “карти поляка”, випускники польських ВНЗ та власники дозволів на постійне проживання в ЄС звільнені від обов’язку оформлювати дозвіл. Проте для більшості громадян України проблема є актуальною.
Оформлення дозволу коштує недорого – від 12 до 35 євро.
Підводних каменів є два: термін розгляду справи та необхідність робити тест ринку праці.
Законодавство каже, що дозвіл на працю має видаватися адміністрацією протягом 30 днів, у особливо складних випадках – 60 днів. Проте воєводські управління нечасто дотримуються цього графіку. Запізнення з видачею нерідко сягають півроку. Якщо йдеться також про дозвіл на проживання, то справа може затягтися й на кільканадцять місяців – така ситуація з 2015 року є типовою для столичного Мазовецького або Гданського воєводств.
Причому мігранти не можуть ані працювати без дозволу, ані вільно в’їжджати та виїжджати з Польщі. Та й хто чекатиме на потенційного працівника рік? До того ж дозвіл на працю дає іноземцеві право працювати тільки у конкретного працедавця на конкретній посаді. Отже, перехід на іншу роботу щоразу пов’язаний із необхідністю робити дозволи наново.
З тестами ринку праці простіше – документ видається повітовим старостою протягом 14-21 днів. Він засвідчує, що на вказану вакансію польський працедавець не знайшов бажаючих серед громадян Польщі або ЄС. Є список професій, звільнених від цієї процедури, і він різний для різних регіонів. Наприклад, у Варшаві українцям-програмістам буде потрібний тест ринку, а у Кракові – ні.
Вище ми вже згадали про “освядчення” – спеціальний документ для країн Східного партнерства та Росії.
Цей варіант простіший, і його воліє використовувати більшість польських працедавців.
Польський підприємець має просто заповнити декларацію з даними своїми та іноземного працівника, зареєструвати її у повітовому управлінні праці й видати іноземцеві. Реєстрація “освядчення” поки що безкоштовна (згодом це зміниться), все можна залагодити за один день.
Але є одне але – на “освядченні” у Польщі можна працювати лише 6 місяців протягом 12. Далі – або повернення додому, або процедура з оформленням дозволу на працю.
І хоч практика “освядчень” загалом отримує схвальні відгуки, останніми роками вона обросла патологіями: “освядчення” почали виставляти фіктивні фірми, іноземці брали “освядчення” в одних, а їхали працювати до інших, працедавці через бажання перестрахуватися замовляли більше освядчень, ніж реально потребували робітників.
З цієї причини, зокрема, польська влада вирішила переглянути нинішню практику.
Зміни до закону: крок уперед, крок назад
22 червня Сейм проголосував зміни до закону “Про працевлаштування…”, який регулює працевлаштування як поляків, так і мігрантів з-поза ЄС. Закон, за який ще має проголосувати Сенат і підписати президент, набере чинності 1 січня 2018 року. Проте вже сьогодні можна сказати: у деяких моментах життя українських мігрантів значно полегшиться, а в деяких нові проблеми очікують і на закордонних працівників, і на їхніх працедавців.
По-перше, законом запроваджується новий тип документів – дозвіл на сезонну працю до 8 місяців протягом року. Документ оформлюватиметься простіше, ніж звичайний дозвіл на працю.
По-друге, практика видачі “освядчень” стане більш впорядкованою. За його реєстрацію працедавець має заплатити близько 7 євро, вони вноситимуться до спеціального реєстру, адміністрація більш прискіпливо вивчатиме, чи вони не реєструється фіктивною або непорядною фірмою. Також працедавці будуть зобов’язані інформувати владу, чи іноземець, на якого було виписане “освядчення”, розпочав роботу.
Такий підхід піде на користь сумлінним працедавцям і працівникам, натомість вдарить по посередникам та “гастролерам”, які їхали на роботу за фіктивними документами.
По-третє, тепер у випадку зміни даних працедавця – назви, форми юридичної особи – дозвіл на працю не треба буде змінювати.
По-четверте, працедавці тепер зможуть працевлаштовувати іноземців вже в день подання заяви до Державного управління праці, тобто проблема річного очікування на роботу має зникнути.
Згадані зміни допомагають ринку легальної праці у Польщі. Але є нововведення, які можуть посилити якраз ринок тіньовий.
Закон вперше вводить до польського права категорію квот на іноземну робочу силу.
Так, від 2018 року міністерства внутрішніх справ, розвитку та праці, родини і соцполітики разом мають встановлювати квоти на працівників з-поза ЄС за конкретними професіями на кожне воєводство.
Нововведення є сумнівним. Безробіття у Польщі зараз є найнижчим протягом 25 років і, за даними Eurostat, не перевищує 5%, тож важко уявити, яким чином оцінюватимуться потреби кожного воєводства у закордонній робочій силі.
Закон не пояснює, в який момент квота спрацьовуватиме: коли іноземець оформлюватиме візу, коли перетинатиме кордон чи коли починатиме працювати.
Як і кожне квотування, це може збільшити відхід працівників у “сіру зону”, коли “офіційна” спеціальність іноземця не відображає реальну.
Зміни до міграційних правил
Цього року Сейм планує проголосувати також за зміни до закону “Про іноземців” – головного документа, що регламентує права та обов’язки мігрантів.
Тут для українців також є і добрі новини, і гірші.
Добрих новин декілька: ті мігранти, хто приїхав працювати на підставі “освядчення” і подався на дозвіл на проживання, зможуть працювати без додаткових дозволів, навіть якщо термін дії “освядчення” вже завершився, а розгляд справи триває. По-друге, іноземці, які працюють на підставі цивільно-правової угоди, при переході на трудовий договір з тим самим працедавцем не муситимуть змінювати дозволи на працю та проживання.
Також як позитив можна сприймати намір уряду створити список професій, які будуть звільнені від необхідності робити тест ринку праці на терені усієї країни, а після 4 років зможуть подати папери на постійний дозвіл на проживання. Щоправда, які це будуть професії, у законі не згадується.
Новина погана стосується в першу чергу тих, хто планує пов’язати своє майбутнє з Польщею на довший час. Сьогодні поляки видають два типи документів, які є формою дозволу на довготермінове перебування: дозвіл на постійне проживання, який можуть отримати власники “карти поляка”, шлюбні партнери громадян Польщі, та статус довготермінового резидента ЄС – для трудових мігрантів.
Статус резидента отримати непросто й зараз – через вимогу безперервно проживати у Польщі протягом 5 років, легально працюючи, статус резидента щороку на 38-мільйонну країну отримують заледве кілька сотень іноземців. Тепер пропонується зобов’язати потенційних заявників ще й складати повноцінний державний іспит на знання польської мови, що може стати особливою проблемою для людей старшого віку, які працюють у невеликих містах.
На тлі цих ініціатив контрастом виглядає політика Варшави щодо власників “карти поляка” – з минулого року вони можуть отримати дозвіл на постійне проживання одразу після переїзду до Польщі, а за рік – паспорт громадянина країни ЄС та грошову допомогу.
Не дивно, що в такій ситуації все більше українців шукають у себе польське коріння або платять за фіктивні документи – коли немає легальної можливості забезпечити собі комфортні умови працевлаштування та легалізації, люди обирають брехню та махінації.
Та потреби польського ринку праці перевищують кількість поляків за походженням, що проживають на Сході. Тож не виключено, що з часом Варшава перегляне такий підхід, і законодавство стане більш приязним для потреб не лише коротко-, але й довгострокових мігрантів.
Шукайте деталі в групі Facebook
