Чоловік, дружина, коханець і одна червона сукня

За нею плентається лисуватий зовсім неспортивний чоловік років п’ятдесяти з золотим годинником на руці.

Обручки у них однакові. Значить – чоловік. Вираз обличчя, як і повинно бути у чоловіка в магазині жіночого одягу. М’яко кажучи – нудьга. Жінка вибирає найдорожчу сукню, довго приміряє її і поступово починає стогнати від задоволення. Чоловік швидко втомлюється і купує цю сукню, тихо присвиснувши від ціни. Три тисячі доларів! Вони йдуть.

Наступного дня ця жінка приходить з абсолютно іншим чоловіком.

Молодим, спортивним, відмінно одягненим, теж, до речі, з обручкою. Але з іншою. Коханець.

Жінка бере точно таку ж сукню, що вона купила вчора і починає її знову приміряти. Продавці – дисципліновані люди. Виду не подають. Жінка знову починає стогнати від задоволення. Цього разу голосніше і переконливіше. Чоловік довго коливається, але в кінці кінців відвалює три штуки.

Жінка, сповнена вдячності, щасливо цілує його в губи і вони йдуть.
На третій день ця жінка приходить в бутик знову. Одна. І повертає одну з двох суконь. Отримує три тисячі доларів на руки і йде.

Мораль: Чоловік упевнений, що сукню купив він. Коханець переконаний, що купив він. Ніяких питань і ревнощів. А у жінки на руках три штуки баксів і шикарна сукня.