“Мені тоді хотілося, – відрізати цьому подонку його гідність…” Те, що розповів коханий жертви згвалтування шокувало всю країну
Незважаючи на судові тяжби, зараз в житті Світлани Яніною настала світла смуга. У неї з’явився коханий чоловік. Мужній, сильний і добрий, він в прямому і переносному сенсі носить Світлану на руках. Історія їхнього знайомства така цікава, що варто описати її окремо.
– У той день я приїхала з Великої Олександрівки в Херсон на судове засідання, – згадує Світлана. – На вечір у мене був зворотний квиток, але поки я добиралася до вокзалу, мене пограбували – вихопили сумку з усіма документами, грошима, телефоном. Я стояла на вулиці і ридала. Чи не розуміла, що робити, куди бігти. До мене підійшов високий кремезний чоловік і запитав: «Чому ви плачете? Вам допомогти?”
– Побачивши заплакану дівчину, я не міг пройти повз, – розповідає Дмитро Сапіга. – Вона сказала, що її обікрали. Спочатку у мене закрався сумнів: а чи не розвод чи це? Але Світлана не просила грошей, а, навпаки, стала викликати поліцію. Я повірив їй і вирішив допомогти. Пішов в касу, купив квиток. Дочекався, поки вона повернеться з рай-відділу, провів на поїзд. Але коли вона поїхала, на душі стало неспокійно. Я не знав, дісталася чи Світу додому, як себе почуває після пережитого. Лаяв себе, що не взяв у неї домашній номер телефону. Так замучився, що вирішив будь-що-будь розшукати цю дівчину.
Дмитро знайшов поїзний бригаду, уточнив, на якій станції вийшла Світлана (провідник запам’ятав худеньку засмучену дівчину – на тому полустанку вона виходила одна). Потім став обдзвонювати відділення поліції, районні адміністрації та селищні ради, намагаючись знайти контакти Світлани Яніною (прізвище він запам’ятав, ще коли купував квиток). Чиновники давали наполегливому хлопцеві інформацію вельми неохоче: з якого дива він, не брат, не чоловік, раптом так зацікавився ледь знайомою дівчиною?
– Я і сам не міг собі цього пояснити, – зізнається Дмитро. – Знав тільки, що інакше не можу. Лише через чотири дні посилених пошуків мені, нарешті, вдалося знайти адресу Світлани. Поїхав до неї, але вдома не застав – вона була у подруги на дні народження. Я залишив свою візитку, навіть не сподіваючись, що вона подзвонить. Але Свєта подзвонила, а потім приїхала до мене. Ось тоді, побачивши її вдруге, я зрозумів, що більше не відпущу.
– Діма, не можу не запитати. Ви вирішили пов’язати свою долю не з звичайною дівчиною, а з жінкою, що отримала важкі фізичні і психічні травми. Ви розуміли, що вам з нею потрібно буде ходити не в кафе і кіно, а в суди?
– Він так і робить, – відповідає за Дмитра Світлана. – З того часу як я йому все розповіла, він завжди зі мною, у всьому мене підтримує і оберігає. Правда, мені знадобилось багато зусиль утримати його від самосуду. Особливо це було важко, коли Сергія випустили на свободу …
– Єдине, чого мені тоді хотілося, – відрізати цього подонку його гідність і скалічити його так само, як він скалічив Світла, – не може стримати гнів Дмитро. – Але вона впросила мене не робити цього. Тому що це тільки додасть сім’ї проблем. А у нас труднощів і так вистачає …
Після того як Світла згвалтували, лікарі поставили їй діагноз безпліддя. Вона дуже плакала – їй і Дмитру хотілося спільну дитину, дівчинку. Коли закохані зрозуміли, що це неможливо, почали подумувати про те, щоб взяти малюка з притулку.
– Пережити весь цей кошмар мені допоміг Бог, – каже Світлана. – Я стала ходити в храм, молитися. Сповідалася, причастилася. Мій духівник порадив пробачити кривдників. Я намагаюся не тримати на них зла і більше молитися. І знаєте, Господь почув мої молитви. Два місяці тому сталося диво: всупереч прогнозам лікарів, я завагітніла! Найближчим часом ми з Дімою збираємося розписатися. Дасть Бог, народимо здорового малюка. І я назавжди забуду весь цей жах. Так, звичайно, я хотіла б, щоб ґвалтівників засудили за законом, і навіть подала апеляційну скаргу на виправдувальний вирок. Але навіть якщо людський суд залишить їх безкарними, я знаю, що від Божого суду вони не підуть.
Шукайте деталі в групі Facebook
