Спасибі, що покинув мене

Я ніколи не думала, що одного разу моя фраза: «Як ти міг покинути мене?» перетвориться в «Спасибі, що покинув мене» … Це був довгий шлях, по якому я ще продовжую йти, щоб побачити найкраще, що ти коли-небудь зробив для мене.

Мені довелося серйозно подорослішати. Розібратися глибоко в душі, ким я була насправді і ким прикидалася.  Мені довелося розбиратися із залишками моєї самооцінки, яка помилково покладалася на мій статус «дружини» або «матері» – просто бути чиєюсь половинкою.  Мені довелося подивитися в очі найбільшим моїм страхам – як жити в цьому світі однієї. Абсолютно і абсолютно самотньою. Без будь-кого, хто б міг сказати мені, чи правильно я поступаю.

Мені довелося навчитися довіряти моєму внутрішньому голосу – тому, хто сказав мені йти далі, в незвідане, щоб знайти когось іншого, – замість того, щоб закопати голову в пісок, щоб не бачити, як ти йдеш. Мені довелося навчитися, як покладатися тільки на себе. Платити за дах над головою і за одяг, не розраховуючи на запасну другу зарплату – твою, – якщо раптом моєї не вистачить. Мені довелося навчитися цінувати себе. Ясно побачити крізь біль і страждання, що я все ще жінка – красива, граціозна і смілива. Що хоча я не «та, з якою тобі судилося бути», я все ще та, яка варта того, щоб з нею бути.

Мені довелося навчитися терпінню, терпінню до себе, коли здавалося, що я ніколи не перестану плакати, і просто чекати … терпляче чекати того часу, коли я зможу відчути іскри радості посеред шторму. Мені довелося навчитися балансу. Знаходити баланс між тим, що мені потрібно і що потрібно нашим дітям. Я одна, а їх двоє, і іноді мені здається, що мене одної ніколи не буде їм досить. Але так чи інакше, а якось я справляюся. Мені довелося навчитися вразливості. Як підпускати до себе інших чоловіків, які хотіли любити мене, навіть коли я ще не була готова відкрити своє серце.

Мені довелося навчитися відпускати свою гордість, тому що мені доводилося багато разів просити про допомогу, тому що робити все самій спочатку було дуже важко. Мені довелося брати відповідальність за свої рішення, хоча тепер я бачу, що багато з них були неправильними і болючими. Мені довелося прийняти те, що люди будуть говорити про мене. І навчитися, що це нормально.Сильна жінка вчиться ходити з високо піднятою головою, навіть коли світ шепочеться за її спиною.

Мені довелося навчитися співчуття. Того, чого мені завжди не вистачало. Співчуття до інших людей, які приймають рішення, які я не завжди розумію. Мені довелося заново навчитися відчувати себе цілісною. Що немає когось, хто б доповнював мене, що я самодостатня. Що я смілива, красива, хоч і недосконала. І цього достатньо для цілісності. Мені довелося навчитися, що я ніколи не погоджуся бути чиїмось запасним варіантом. Я заслуговую бути першою, однією і єдиною для того, хто впевнений, що я цього варта.

Мені довелося прийняти свою недосконалість, що я можу жити по-справжньому, не прикидаючись тим, ким я не є. Мені довелося навчитися, що моє серце знову може любити. І хоча довгий час я не могла висловлювати свої почуття новій людині, але я відчувала, що це можливо, так само, як було колись з тобою.

І нарешті, мені довелося навчитися прощенню. Тому що це все, що залишилося, щоб піти далі.