Скільки сьогодні закоханих пар перед Богом у церкві повторюють слова у день весілля, що будуть разом, аж поки смeрть не розлучить їх. Однак із появою перших же сімейних труднощів, багато хто забуває про обіцянки і поспішає як найшвидше подавати заяву на розлучення, пише zakarpatpost.net.
На жаль, такі реалії життя, що в нашій області, незважаючи на вдавану побожність, кожна третя родина розпадається. Відтак – кожен другий створює повторну сім’ю, а дехто – і третю, четверту, п’яту.
Василь Пилип із Тячева вперше закохався у десять років. Тоді у класі, в якому він вчився, з’явилася нова учениця. Марія переїхала в Закарпаття із Волині. У неї було польське коріння і родина на свята їздила у римо-католицький костел аж до Хуста. Тож одразу після отримання шкільного атестату Василь вирішив зізнатися дівчині в почуттях і, пересвідчившись, що вони взаємні, повів її під вінець. Батьки були проти – і її, і його. Однак із вибором своїх дітей змирилася. Поставили єдину умову, аби після появи дітей родина не розпалася, попросили повінчатися.
Думали, що так гарантують міцність шлюбу.
Наречені погодилися. Вінчали їх в Ужгороді у костелі святого Юрія.
Утім щастя тривало недовго.
Почалися сірі будні і любов швидко згасла. Після нарoдження сина Степана Марія змарніла, а Василь почав задивлятись на інших молодиць.
Аби прогодувати родину, періодично їздив на заробітки в інші області. Тетяну знайшов на Черкащині.
Жінка була на вісім років старшою за нього і мала багатий досвід стосунків, тож її любощі просто зводили чоловіка з розуму.
Василь вирішив розлучитися з дружиною і створити нову сім’ю.
З Тетяною він вінчався у греко-католицькій церкві у Львові. Священикові про те, що він уже побував під вінцем не зізнався.
Утім і з новою жінкою разом був недовго.
Коли ж донечці було три роки, Василь знайшов Юлію.
Дівчина була його землячкою, знала про те, що чоловік одружений, але закохалася і вирішила, що будь-якою ціною вийде за нього заміж. Зустрічались вони близько року.
Одружитись запропонувала сама.
І чоловік погодився. Він зібрав вдома речі і перебрався до коханки.
За місяць батьки Юлії справили їм велике весілля.
Вінчалася пара у православному храмі. Цього разу Василь також обманув духівника, заявивши, що у шлюбі хоч і був, але церковного благословення не отримував.
Проте щастя з Юлією також виявилося недовговічним. Через сім років роки у Василя з’явилася нова пасія – місцева вчителька Дарина. Вона була класоводом у доньки Руслани. Кохання спaлахнуло миттєво – під час батьківських зборів і після першого ж побачення чоловік вирішив, що це вона – та, яку він шукав усе життя.
Василь знову пішов із родини і знову одружився. Цього разу також вінчався, але вже розповів священикові всю правду про попередній шлюбний досвід.
І перед ним відкрилася стpaшна істина – від церкви також можна отримати розлучення щоправда, за певну плату. Тож чоловік вирішив розлучитися з усіма попередніми дружинами, аби бути вірним супутником єдиній.
Та зберігати відданість йому вдалося лише протягом кількох місяців.
Довкола себе він бачив гарних дівчат та розумних жінок, у кожній з яких було щось особливе.
Наступною дружиною Василя стала на 18 років молодша за нього продавчиня Ліза. Йому дуже подобалося її довге волосся та ніжний голос, однак вона єдина з усіх законних жінок кинула чоловіка сама, знайшовши молодого коханця уже через три місяці після весілля.
Відтак у подружньому списку закарпатця з’явилася Ганна. Із нею він познайомився в суді, коли розлучався з Лізою. Жінка ж ділила майно з братом.
Творча особистість незнайомки припала до снаги Василю. Вона малювала його, розповідала багато цікавих історій, мала чудове почуття гумору і смачно готувала. Із нею чоловік прожив найдовше – 10 років і в шлюбі з Ганною нарoдилося троє дівчат.
Однак вони були надто різними і мали кардинально протилежні погляди на речі. Тож поступово чоловік знову взявся за своє, приступив до пошуків чергової судженої.
Валентину зустрів на автобусній зупинці. Вона навчалася на першому курсі УжНУ і чекала на транспорт. Їхала в Ужгород. Розговорилися. Василю вона сподобалася і він вирішив скласти їй компанію.
Університет дівчина невдовзі кинула. Зaвaгітніла. Зі сльозами на очах зізналася Василеві, що носить під серцем дитя.
Думала, що кине її. Але чоловік зрадів. Він одразу ж повів Валентину до церкви вінчатися.
На той час йому вже були добре відомі всі тонкощі церковного шлюбу. Але чому з кожною жінкою він прагнув освячення стосунків духівниками – сам не знав.
«Звичка, – пояснював друзям. – Так надійніше для мене».
Прожив із Валею тячівець чотири роки. Розійшлися через ту ж банальну причину – нову любов. Утім Людмила дружиною Василеві не стала. Не встигла бо перед самим весіллям тpaгічно зaгинула, потрапивши в aвaрію.
Наразі чоловік один і знову шукає наречену. Її він також планує вести під вінець.
Такі зміни є частиною загальної стратегії Європейського Союзу щодо модернізації та посилення контролю над своїми…
Таким чином, важливість цієї доплати важко переоцінити, оскільки вона допомагає значно покращити фінансове становище людей…
Реалізація закону вимагатиме суворого дотримання норм захисту даних та відкритого діалогу з громадянами, щоб подолати…
Обвал гривні? Експерти спрогнозували, скільки невдовзі коштуватиме долар. Здорожчання готівкового долара очікується вже до кінця…
У 2025 році чорнобильці зможуть отримати надбавки до пенсій в розмірі 2361 грн. Про це…
В Україні вже почали вручати повістки через пошту. Але суттєве покращення мобілізаційного процесу поки не…