Марію Іванівну ненавиділи всі у селі, отpyїла невістку i маленького внучка та рідного сина зжила зі світу

У селі її не любили. Суха, висока, з прямою спиною стара, коли вона заходила в магазин всі, хто там був замовкали, а продавщиця тиснула губи. Марія Іванівна – так її звали.

Її сім’я жила в селі все життя. Вийшла і заміж за місцевого, народила сина. Звичайна сім’я – не гірше і не краще за інших. І все у них було тихо і мирно, поки Павло, син Марії – не одружився. Дівчина була гарна, мила, вони любили один одного. Тільки свекрусі невістка не сподобалося.

Так як жили всі разом, то скандали були весь час. Павло намагався втихомирити матір, заспокоював дружину – але нічого не виходило. Батько в ці склоки не ліз взагалі, тільки сидів на ганку поки дружина кричала на невістку в будинку і курив люльку.

Дружина Павла завагітніла, і він думав, що народження онука примирить матір з невісткою, але вийшло ще гірше. Тепер мати ридала і лаялася поперемінно кожен день. Намагалася переконати сина, що дитину невістка нагуляла, що тепер посадить його на шию і змусить годувати напувати та ростити.

Павло зітхав, він дуже втомився від істерик матері і сліз вагітної дружини. Він шкодував дружину, і зовсім не знав, як бути з матір’ю, яку втихомирити було неможливо. Пробував поговорити з батьком, але той сказав, що в бабські розборки лізти не буде. Мати дурить звичайно, і простіше не звертати на неї уваги.

Через якийсь час дружина Павла народила сина, дивовижного хлопчика дуже схожого на свою бабусю. Але вона навіть не стала дивитися на внука, коли Павло привіз дружину з дитиною з пологового будинку. Сказала, що цей вuрoдок їй не потрібен.

Павла прорвало. Він кричав на матір, говорив, що вона псує йому життя, що він ненавидить її, він втомився так жити. І вони з дружиною йдуть. І матір може влаштовувати свої концерти хоч батькові, хоч курам в сараї – він так жити більше не може. І дружину з сином кидати не збирається.

Вони переїхали в сусіднє селище, там зняли будинок, почали обживатися. Павло пару раз приходив до матері, але почув чергові істерики і сльози, махнув рукою. Він зрозумів – зробити з неї нічого не можна, вона своєї думки не змінить.

Марія ж все не заспокоювалася, їй здавалося, що невістка налаштувала сина проти неї, що вона причина всіх бід, і син не розуміє цього, що не невістки і її дитини – він повернеться додому і стане все як раніше.

В один із днів вона зважилася. Вона знала, що Павло у від’їзді, по роботі його послали у відрядження, і прийшла до них додому. Прийшла миритися як вона сказала. Принесла тортик до чаю, дитині великий пакет соку, говорила, що все зрозуміла і усвідомила.

Приголубила онука, якому виповнилося вже півтора року. Невістка зраділа, вона нічого не мала проти свекрухи, і бачила, як переживав чоловік розрив з матір’ю.

Павло приїхав додому на наступний день. Він дуже хвилювався, що не міг додзвонитися до дружини, кілька годин, кинув все і зірвався додому.

Він знайшов дружину і сина в кімнаті.

Як приїхала швидка, поліція – він не пам’ятав. Все було як в тумані. Через два дні експертиза підтвердила отруєння. Слідчий розповів Павлу, що отруту знайшли в торті і залишках соку.

А ще слідчий сказав, що під підозрою мати Павла. Правда з’ясувалася дуже швидко. Матір Павла заарештували. Вона із задоволенням розповіла, як придумала отруїти ненависну жінку і її дитину. Слідчий не міг повірити, що ця 50-річна жінка осyдна і всьому причиною страшні ревнощі до сина і дика ненависть до невістки.

Павло був на суді. Його матір засудили до 12 років ув’язнення. Він спокійно вислухав вирок їй, і вийшов з залу суду.

Вранці батько знайшов його повішеним у старому сараї.

Марія вiдсиділа 9 років і вийшла за хорошу поведінку достроково. Чоловік не дочекався її – iнсyльт забрав його через півроку. А вона повернулася в своє село. Суха, з тьмяними очима і прямою спиною. Місцеві знають, що пoкiйний чоловік її похoвав сина разом з невісткою та онуком. Вона не ходить до них на мoгилу.