Старша сестра забрала нас у мами

Мені було шість років, а братові чотири роки, коли нас забрала старша сестра.

Мама часто пила, гуляла, ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.

Сестра Наталя старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати.

Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.

У той день, коли Наталя нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і гриземося черствий хліб.

Наталя штовхнула маму.

-Мамо, я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися, — сказала сестра матері, ледь відкрила очі.

-Ну і забирай, подумаєш, — сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.

Так ми стали жити з сестрою. Сергійка вона влаштувала в дитячий сад, а мене записала в школу.

Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.

-Наташа, а чого ти посміхаєшся? — запитала я її.

-Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш, — радісно сказала мені сестра.

-Заміж, добре, — сказала я,

Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно переживала.

Гріша, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.

Через деякий час Наталя нapoдила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим.

Тепер на руках у Наталя було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків.

Як двадцяти чотирирічна дівчинка з усім справлялася я не знаю, але Наталя завжди була веселою і життєрадісною.

Правда ми з братом намагалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетники, вчився погано.

Одного разу з ним поговорив Гріша, після чергового виклику в школу.

-Сергію, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наталя не забрала? — запитав Гріша.

-Не знаю, з мамкою б жили напевно, — знизав брат плечима.

-А ну поїхали, — сказав Гріша і вони кудись поїхали.

Приїхали години через два, Сергійко був дуже задумливий.

-Гріш, а куди ви їздили? — запитала я.

-В дитячий будинок, — коротко відповів Гріша.

Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Наташа тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.

Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку, на сімейній раді довго не думали.

-Звичайно, забирай, навіть розмови немає, — сказав Гріша.

-Дякую, — розплакалася Наталя, — але як ми будемо шість дітей ростити.

-Де четверо, там і шестеро, витягнемо, — серйозно сказав Гріша.

Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.