УКРАЇНА LIVE

Мій чоловік – сільський хлопець. А точніше, він зовсім не сільський, але нарoдився саме там. У 13 років, мати його відправила до нашого міста, тут він і залишився. Закінчив школу, закінчив технікум і влаштувався на роботу. А потім зустрів мене. 

І все у нас було добре, та й зараз добре, але кожен раз, коли він мені каже, що треба родичів провідати, у мене починається мандраж. Я домашня людина, мене напружують такі поїздки. А знаєте чому?

Тому що їхати туди всього-то годину, але ми чомусь завжди їдемо туди з ночівлею, а їздити доводиться часто. І добре раніше, але коли ми поповнили сімейство, це стало просто незручно! Я їду з дочкою, на руках тримаю собаку, а вдома залишається кіт, один зовсім.

Я приїжджаю вся в шерсті, дочка зазвичай вже зголодніє на той час, а я навіть приготувати їй нічого не можу, тому що я не можу господарювати на чужій кухні. Тим більше готувати на печі, це не саме моє найкраще вміння. Раніше ми туди їздили дуже часто, практично раз в пару тижнів. Приїдемо і починається.

Та старший брат вирішив своїх дітей в місто до нас відправити вчитися, жити вони само собою повинні у мене. То середній брат вирішив працювати у нас в місті, жити, звичайно, у мене в квартирі. То молодший брат вступив на заочне, і 3 рази в рік буде на сесію у нас зупинятися.

Коли я починаю обурюватися, то чоловік мені каже” ну тебе ж приймають в селі”

-Я туди їжджу, тільки тому, що ти сумуєш за рідним. От і все. Я з радістюі не буду туди їздити. Мої приїзди не означають, що твої родичі можуть у нас жити і своїх дітей до нас жити відправляти. В гості приїхати, нехай приїжджають, можуть навіть переночувати, якщо треба. Але жити?

Я потім окремо розповім, як вони все ж наполягали на проживанні у нас. Я, звичайно, їм здаюся злісною такий мегерою, яка в будинок не пускає, але вибачте

Там і мама його всім підряд пропонує у нас зупинятися, і тітка. Я розумію, в селі всі так і звикли, але я так не можу. Як мені з чужими вдома сидіти. Для нього вони брати, а мені то чужі мужики. Я може, люблю роздягнена будинком ходити і співати, доки нікого немає.

Я взагалі вважаю, що моя квартира це настільки особистий простір, що я не готова навіть тимчасово пускати до себе жити. Я сама не живу по чужим людям і до себе не кличу, але періодично все-таки приїжджають.