Після пологів, злегка поправилася. Вага не особливо збільшилася, але. Від чоловіка почалися претензії, що це мовляв таке і все в такому дусі.
Замість того що б сказати – «Все добре кохана, ти все одно краща за всіх» і почекати коли я прийду в себе, він пішов «наліво».
Та так не слабо пішов, що в один прекрасний день взагалі не повернувся. Залишилася з дитиною на руках, тут подробиці ні до чого, думаю все зрозуміло.
Зрештою я втомилася побиватися і знайшла в собі сили повернутися до життя. Завела собаку, почала пробіжки вранці разом з нею. Стала качати прес. Хоч це дуже важко морально, але відмінно відволікає від похмурих думок. Звикла до спорту, і з часом, влаштувавшись на роботу, записалася у фітнес зал.
На відміну від тренера в нашому спорткомплексі, фітнес-тренер виявився уважною і терплячою людиною.
За кілька років постійного відвідування залу, я не тільки повернула собі гарну фігуру, але і поліпшила її місцями)) Мінімум в 1,5 рази! Полюбила себе знову, полюбила своє тіло.
Одного разу, повертаючись додому зі спортивною сумкою і в спортивній формі, помітила, що біля під’їзду стоїть мій колишній чоловік. З квітами та цукерками.
Мабуть в домофон дзвонить, а син йому не відкриває. Тут я розумію, що у мене прямо тут і прямо зараз, є шанс виконати мрію багатьох кинутих. Зробити так щоб він ридав від каяття.
Руки за голову закинула, присіла раз п’ять швиденько, груди поправила і зробила крок до нього назустріч.
А він мені знаєте, що говорить?
– Дівчина, ви в цьому під’їзді живете? Можете двері відкрити?
Гірко засміявшись, я закрила обличчя руками і відчуваючи невимовне торжество відійшла в бік.
– Я щось смішне сказав? – раптом занервував він – Що вас насмішило?
– Сказав… в ЗАГСі… Коли клявся любити і захищати – повертаючись до нього прямо обличчям сказала я – До сих пір, ржу не можу!
– Ліда? ЛІДА! – він витріщив очі дивлячись на мене.
– У тебе є 10 секунд щоб забратися з цього двору – вже невесело оголосила я.
– Можна хоч сина побачити? Павлика! – благав він.
– Його Сашко звати – здивувавшись, уточнила я. – Пішов… Геть!
Пішов. Дивилася йому вслід, він часто озирався. А толку.
Мрії здійснюються, якщо захотіти.
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…
Ми не просто тримаємо оборону — ми стаємо майстрами своєї справи. Кожен вибух на полігоні,…
Скандал із блогеркою Юлією Вербою, яка разом зі своїм обранцем “пожартувала”, залишивши офіціанту чайові російськими…
На початку грудня, після поїздки до шелтера «Місто добра», я сказав прямо: жодних відписок і…