Є у мене подруга Свєтка, нам обом по 26 тоді було. Мій чоловік у відрядження поїхав, вона зі своїм чоловіком тільки-тільки розлучилася. Зрозуміло, у неї депресія: ні сім’ї, ні дітей, ні майбутнього.
Подивилася на Свєтку і вирішила з дому витягнути. Купили по гамбургеру і пиву, сидимо на лавці в парку, розмовляємо.
У якийсь момент вона як заплаче! Мовляв, «немає мені життя, нікому я не потрібна». Обняла її, втішаю, реву теж. І тут дивлюся, якісь рухи за її спиною. Підняла погляд, а там пацан якийсь років шести безпритульного вигляду гамбургер з лавки тягне!
Я як закричу: «Стій, скoтино! Ну-ка, поклав на місце!» Він до кущів, але я його в три стрибки наздогнала і за комір схопила. Таке зло мене розібрало – подруга реве, а цей ще хотів її обікрасти! У повітря підняла, трушу і кричу: «Веди мене, свoлота, додому, все про тебе батькам розповім!»
Подруга мене заспокоює, а я ні в яку – підемо і все.
Пацан знітився і поплентався. Я його тримаю за комір, крокую, подруга заплакана ззаду тягнеться.
З-за рогу вивернули, тут злодюжка пальцем тицяє, каже: «Прийшли» … і ми з Свєтку на всю вулицю ойкаємо.
Палець його впирається чітко в підвальне віконце якогось покинутого будинку, а в ньому – замурзане обличчя малечі років двох-трьох видно. Побачивши пацана, дівчинка розпливається в усмішці і тонким голосочком тягне: «Сяся, мій Сяся присьов!»
Від несподіванки я відпустила злодюжку, він тут же як заєць кинувся до віконця, простягнув гамбургер малечі, а та як голодне кошеня моментально вп’ялася зубками в надкушену булку.
Виявилося, наш злодюжка Сашка вже кілька тижнів разом з сестричкою Машкою жив в підвалі. Батька посaдили, мати-наpкоманка кудись згuнула, закривши на замок гостинку, де вони жили.
Хлопчисько намагався проситися до сусідів, але ті – переважно буxaрики, не захотіли ділитися з діточками дахом і їжею. А люди пристойного вигляду просто проганяли дітлахів з очей геть. Ось і знайшов Сашка притулок в підвалі. Здобував їжу, як умів – підбирав недоїдки, іноді крав. І все краще ніс сестрі – вона ж маленька.
Як же мені було погано і соромно! А подруга моя якось несподівано повеселішала, почала сюсюкатися з маленькою, і в підсумку потягла їх до себе.
Кілька місяців ми шукали мамашу Машки і Сашка, потім довелося заплатити їй неабияку суму за відмову від дітей.
Після цього вони остаточно стали Свєткиними.
А ще через рік подруга вийшла заміж. І у дітлахів з’явився батько. А потім братик Іванко.
Зараз Сашка і Машка вже дорослі. Хлопчисько – військовий, як тато, дівчинка- закінчує інститут за спеціальністю дизайнер.
А Свєтка каже, що вона найщасливіша мати в світі. І життя у неї склалося.
Мене звати Артем, позивний «Єбош». Я – оператор БПЛА 5 окремої штурмової Київської бригади. У…
Можливо — на емоціях. Можливо — від втоми. Можливо — тому що в якийсь момент…
Ми шукаємо людей, які готові долучитися до нашої команди. Ти можеш обрати напрямок служби, що…
Ми не просто тримаємо оборону — ми стаємо майстрами своєї справи. Кожен вибух на полігоні,…
Скандал із блогеркою Юлією Вербою, яка разом зі своїм обранцем “пожартувала”, залишивши офіціанту чайові російськими…
На початку грудня, після поїздки до шелтера «Місто добра», я сказав прямо: жодних відписок і…