“Знову пишу тобі повідомлення… Пишу, аби вкотре… не відправити його. На жаль, не вистачає сміливості…
Але й забути тебе не можу. Щовечора я засинаю з думкою про тебе. Згадую твою ласку, ніжні поцілунки, теплі слова – і мене знову огортає хвиля приємних спогадів. Я не можу без тебе, але й сказати тобі про це теж не наважуюся.
Мабуть, для тебе я була розвагою на одну ніч. Але ні! Ні! Ти не такий. Ти – найкращий. Ти саме та людина, в якій я, на жаль, так рано, відшукала свій ідеал.
Чому все завжди складається проти мене? Чому я не можу ще хоч раз побачити тебе? Ще раз почути твій голос, відчути твій погляд, руки і вуста, які так ніжно пестили моє обличчя? Чому саме тепер і саме тебе я зустріла? Щоб страждати?
Я здогадуюся, що тобі не байдужа. Дехто скаже, що нас розділяють десятки кілометрів і ми не зможемо бачитися часто. Але ж це не проблема, тим більше для нас. Наше кохання безмежне, воно подолає будь-яку відстань, потрібно тільки вірити в нього.
І я вірю! Вірю, що побачу тебе неодмінно. Вірю і чекаю на зустріч.
Хтось скаже, що я самовпевнена дурепа. А мені байдуже, бо я кохаю, чуєш, кохаю!”
Російські спецслужби активно використовують сайти знайомств для вербування українців — як військових, так і цивільних.…
Вероніка, 21 рік, перша жінка, що підписала "Контракт 18–24" у 72-й бригаді. Але це не про…
Ця стрічка розповідає про шлях підрозділу, який став символом сучасних українських штурмових військ. Це історія…
Її захисниці — це сила, професіоналізм і відданість, якими справді можна пишатися.Щодня вони виконують свою…
У арти мало романтики, хіба можна вважати романтичними холодні ранки, вічний бруд під ногами, збиті…
Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту. Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю. Шлях людей,…