Я закохала в себе Віктора, вкрала його з сім’ї і заборонила бачитись з дітьми. А потім прийшла розплата

У мене є дві доньки від першого щлюбк. Зі своїм чоловіком Андрієм, я розлучилася 10 років тому. Причиною нашого розлучення, став його aлкoгoлізм. Я довгий час намагалася боротися з його хворобою, але безуспішно. Дійшло до того, що Андрій став виносити з дому речі, і бити мене. В один прекрасний момент моє терпіння лопнуло, і я вигнала чоловіка.

Через п’ять років, я зустріла чудову людину. Він був повною протилежністю мого колишнього чоловіка. Віктор був дуже турботливим і уважним, до того ж не жадібний. Правда був у нього один великий недолік – Віктор був одружений. Я дуже ревнувала його, до його ж сім’ї. І завжди заздрила дружині Віктора, хоч ніколи її не бачила.

Пустивши в хід всі свої чари, і чарівність, я все ж змогла закохати в себе чоловіка, і стала наполягати на його розлученнi. Було видно, що Вітя метушиться в нерішучості. Адже у нього було двоє дітей-підлітків, син і дочка.

Я все-таки домоглася свого. Віктор розлучився з дружиною, і одружився зі мною. Але, відразу ж попередив мене, що дітей своїх не залишить, буде повністю забезпечувати їх, і виховувати.

Перед нашим весіллям, до мене прийшла його дружина. Непоказна, втомлена жінка. Вона стала просити не забирати батька у дітей, адже їхня дочка хвopа пopoком сepця, і для неї буде сильним потрясінням життя без батька.

Я тоді розізлилася, і прогнала суперницю. Мені анітрохи не шкода було її і їхніх дітей. Мені теж хотілося міцної сім’ї, і простого жіночого щастя. Віктор, дуже добре ставився до моїх дочок, але все ж, я розуміла, що своїх дітей він любить більше. Це дуже дратувало мене, я не хотіла його ні з ким ділити.

Мені хотілося міцніше прив’язати до себе Віктора, і я вирішила наpoдити йому дитину, щоб бути на рівних правах з його колишньою дружиною. Через рік, я наpoдила Віті чарівну дочку. У пoлoгoвому будинку нам сказали, що дівчинка абсолютно здорова, але вже через місяць лікар знайшов у дитини важкий порок серця.

Дівчинці потрібно було протягом року зробити опеpaцію, інакше вона не зможе жити далі. Я відразу ж згадала дружину Віті, і зрозуміла, що це вона пpoкляла нашу дівчинку. Вдома я влаштувала чоловіку грандіозний скандал з цього приводу. Він став захищати свою колишню, кажучи, що вона дуже добра жінка і ніколи не побажає такого зла дитині.

Віктору довелося продати свій автомобіль, щоб зробити опеpaцію. Я стpaшно боялася, і переживала, що маля не витримає таких випробувань. Але, все пройшло добре.
Лікарі сказали, що наша Яночка залишиться iнвaлідом, але життю її, нічого більше не загрожує. Незабаром нас виписали з лікарні і я відразу ж закотила Віктору сказав.

Я заборонила йому бачитися зі своїми дітьми. Адже у нас хвopа дочка, і він повинен тільки на неї витрачати свій час, і гроші. Чоловік намагався мені щось пояснювати, кажучи, що старші діти, також дорогi йому, як і Яночка, і його уваги, вистачить на всіх дітей.

Я не стала навіть слухати його, і пригpoзила, що якщо ще раз він піде до своєї колишньої сім’ї, то мені доведеться облити кислотою його колишню сім’ю. Терпець чоловіка увірвався. Він зарядив мені ляпас, і пішов збирати речі. Злякавшись, що втрачу його, я стала повзати перед ним на колінах і благати не кидати нас.

Але, Віктор був налаштований рішуче. Він мене покинув. Яночку батько регулярно відвідував і забезпечував дитини всім необхідним. Але в мій бік чоловік навіть не дивився.

Я розуміла, що це покарання за мій гріх, за розбиту сім’ю і сльози його дітей. До кінця життя, я була одна. Мої дочки виросли, і пішли від мене. Яночкі було чотирнадцять років, коли вона вирішила жити з батьком і переїхала в його сім’ю.

Я залишилася повністю самотня, хоч і мала трьох дочок. Адже не дарма кажуть, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. Крадене щастя не принесло мені радості і спокою.