На Волині знайдено 500-річну ікону з авторським підписом Тараса Шевченка.

Ікону Божої Матері у волинському селі Секунь відновив Тарас Шевченко, але правда це чи легенда, ніхто не перевіряв, – розповідає шевченкознавець, письменник, завідувач кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені Драгоманова Віктор Жадько. Повідомляють Факти.

Результати перевершили найсміливіші очікування, зауважує наковець:

“У Секуні (це село у Старовижівському районі Волинської області) місцевий священик повів мене до старовинної Іовської каплиці (знаходиться на цвинтарі), щоб показати старовинну ікону Божої Матері, яка мене цікавила, – продовжує Віктор Жадько. – Виявилось, піп не знав легенду про те, що Тарас Григорович реставрував цей образ та надав йому вигляд ікони. Але я про це читав у книгах і статтях. Скажімо, шевченкознавець Петро Жур 1979 року записав розмову з 86-літнім Мефодієм Рижком, який згадував:“Дід Іван розповідав, що в їхнє село приїжджав разом із членами пізнавальної експедиції поет Тарас Шевченко, малював церкву, не нинішню, збудовану пізніше, та ікону”.

1893 року рештки храму в Секуні, замальовки якого робив Шевченко, перенесли на нове кладовище, звели капличку й освятили на честь преподобного Іова Почаївського. Сюди забрали й різний церковний інвентар, храмовий архів та образ Божої Матері.

Зазвичай художники залишають на своїх роботах підпис або якийсь знак. Проте, уважно роздивившись ікону, шевченкознавець нічого не знайшов:

“Але ж трапляються випадки, коли автограф закамуфльований. Тому зробив 32 фотознімки окремих частин полотна, щоб після повернення додому збільшити зображення за допомогою комп’ютера та ретельно дослідити. Як виявилося, на мене чекало відкриття”.

Коли науковець побачив образ, вразило те, що на Божій Матері та на Сині Божому намальоване намисто та інші прикраси – саме українські:

“Я не міг одірвати очей від милого українського обличчя Діви Марії з дитятком на лівій руці в художньо мальованій кольоровій шаті. На Божій Матері, як дар пошани і любові українському жіноцтву, пишалися низки коралів і пацьорів (намист). З корони на голові спускалися пасма різнокольорових стрічок. За православними канонами іконопису цього не повинно бути”.

Збільшивши зображення, Віктор Жадько помітив у медальйоні на грудях Ісуса літери “Ш” та “Т”, а також дату –“1846”. Саме восени цього року Тарас Шевченко як член Археографічної комісії поїхав у відрядження на Волинь, щоб зробити малюнки історичних пам’яток, записати народні перекази, пісні, казки, та й завернув у Секунь. Цікава деталь: ініціали автора вмонтовані всередину обрамлення так, що візуально виглядають як герб України – тризуб.

Після цієї виняткової знахідки науковець відшукав у архіві Почаївської лаври книгу “Опись церковного имущества”, що заведена у Секуньському храмі ще 1806 року – це опис майна, події релігійного змісту: весілля, похорони, свята:

“Навпроти запису “Образ Божої Матері за Престолом” зазначено:“В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасіем Шевченком”. Так я отримав ще й такий доказ Шевченкового авторства”.