Матусю не плач. Я вже їду додому. Тримайся, рідненька, бо зустріч тяжка. Сьогодні моя закінчилась війна – поетеса

Користувачка Олена Філончук на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook опублікувала вірш пам’яті загиблого героя Михайла Ошурка.

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МОГО ЗЕМЛЯКА МИХАЙЛА ОШУРКА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

МАТУСЮ, НЕ ПЛАЧ…

Матусю, не плач!… Я вже їду додому…

Сьогодні моя закінчилась війна…

Від снайперів куль і від вибухів грому

я їду туди, де твоя сивина.

Де борщ у печі, молоко з пиріжками,

де батькова сильна й згрубіла рука.

Я їду додому… стрічай мене, мамо!

Тримайся, рідненька, бо зустріч…тяжка.

Пробач мені, мамо! Пробач мені, тату,

що сам собі вибрав я долю таку,

що пахне свічками і ладаном хата

й гойдається смуток у кожнім кутку.

Пробачте, що в зоряну вись небокраю

весільні мої простяглись рушники,

що, не скуштувавши й шматка короваю,

розбилось кохання моє на шматки!

Пробачте за цю безкінечну розлуку,

за сотні моїх, ще не сказаних слів,

що не дочекались ми діток-онуків,

що кулю ворожу так рано зустрів.

Матусю рідненька, я ж так хотів жити!

О, скільки я мрій там собі нагадав!

Хоч смерть і літала над нами щомиті,

що буду наступний,- думки відганяв.

О, як я хотів дочекатися літа,

з розгону упасти в духмяну траву,

в футбол поганяти, всіх друзів зустріти

і дякувать Богу за те, що живу.

Чи ж думав, що ТАК стрінуть друзі, родина?

Чи ж знав, що обняти не зможе ніхто?

Лиш квітами болю цвіте домовина,

гіркий “подарунок” із зони АТО.

Матусю, не плач, не болить вже нічого.

Своїх побратимів у небі знайду…

“Живим коридором’ стрічає дорога…

Дорога…якою…уже не пройду…

Душа незабаром за обрій полине…

Хтось гірко заплаче, добром пом’яне…

Я ж кров’ю тебе захищав, Україно!

Чому ж

вберегти

не змогла

ти мене???“