Убивство 5-річного Кирила Тлявова: чому суд виправдав обвинувачених, які стріляли
Коли суд виголосив вирок у справі про вбивство 5-річного Кирила Тлявова, згадалися слова президента Володимира Зеленського, які він написав чотири роки тому в соцмережі: “Я – як президент і як батько – хочу запевнити, що зроблю все, щоб винні були покарані по справедливості. Жодного пом’якшення”.
Чи можна вважати справедливим те, що суд не побачив складу злочину в діях людей, які, розважаючись, стріляли з вогнепальної зброї посеред житлової забудови? Що одному з експоліцейських, якого суд визнав винуватим у вбивстві хлопчика, держава ще й має сплатити компенсацію за неналежне утримання в слідчому ізоляторі, бо він отримав відповідне рішення ЄСПЛ? Як убезпечити дітей від повторення подібної трагедії, якщо ще комусь спаде на думку теж постріляти, розуміючи, що наслідків за такі дії не буде?
Шукаючи відповіді на ці питання, ми спробували з’ясувати, чому аргументи сторони обвинувачення не переконали суд.
КУДИ ЗНИКЛА ЗБРОЯ?
Трагедія сталася 31 травня 2019 року у місті Переяславі (на той час – Переяслав-Хмельницький). Компанія з чотирьох чоловіків – двоє поліцейських (Іван Приходько і Володимир Петровець), їхній приятель і неповнолітній хлопець, влаштувала стрілянину по мішенях з ґанку будинку, який, як встановило слідство, належав Петровцю. Приходько ж упродовж близько року до цих подій певний час проживав у цьому помешканні, тому знав, що розташовано навколо.
Того дня двоє з обвинувачених, експоліцейські, для яких цей день був вихідним, приїхали до будинку Петровця після останнього дзвоника в школі, щоб відпочити без дітей. Але потім до них приєднався приятель одного з них, та син другого, який приїхав до помешкання, щоб покосити траву.
Зі слів прокурора відділу Київської обласної прокуратури Максима Дергачова, який у суді представляв сторону обвинувачення, територія подвір’я, де відбувалась ця стрілянина, не огороджена парканом, і коли правоохоронці під час слідства брали земельну документацію, з’ясувалося, що ця ділянка не виділена в натурі і межі її не визначені.
“За фактом це виглядає так, що вони сидять на ґанку, а за кілька метрів від будинку є стежка, яка з’єднує дві вулиці – ту, на якій розташовано цей будинок, і сусідню. А стежкою люди піднімаються на ту вулицю, де вбили хлопчика, – пояснює прокурор. – По цій стежці люди їздять на велосипедах і ходять пішки.
Перебуваючи у візуальній близькості до стежки, вони стріляли з незареєстрованої вогнепальної зброї по мішенях – предметах, які було розміщено з обох боків стежки на кущах, гілках дерев, а також знаходились неподалік, на фоні тієї вулиці, де вбили хлопчика.
Стріляли, як стверджує сторона обвинувачення, з однозарядної довгоствольної гвинтівки, спортивно-мисливськими патронами калібру 5,6 мм.
Одна з куль влучила 5-річному Кирилу Тлявову прямо в лоб. Хлопчик тоді разом з однолітками і старшим братом грався на вулиці. І коли діти побачили, як він упав, одразу побігли по його маму. А до нього вийшла жінка, яка була власницею дому, біля якого вони грались. Вона викликала швидку. Але батьки Кирила не стали чекати її приїзду і відвезли його до місцевої лікарні.
Тоді ще ніхто не розумів, що саме трапилося з дитиною. Спершу була версія, що хлопчик послизнувся й упав на асфальт і камінь, через що й отримав травму. Цю версію не підтвердили медики, які на рентгені виявили сторонній предмет у голові дитини, а коли зрозуміли, що йдеться про вогнепальне поранення, його перевезли до лікарні в Києві.
Лише після того, як лікарі повідомили про сторонній предмет, поліцейські провели додатковий огляд місця події і виявили гільзи від патронів, стаканчики і бляшанки — усе, що лишилося від саморобного тиру.
І між цими подіями минуло, з одного боку, не так і багато часу, з іншого – його вистачило, щоб зникла зброя. І це, звісно, суттєво вплинуло на процес розслідування. ДБР навіть розпочало провадження щодо імовірного приховування злочину працівниками поліції, але підозр у цьому провадженні не пред’являли. Також було відкрито провадження стосовно лікарів, яке мала розслідувати поліція. Бо тоді стояло питання, чи можна його було врятувати і чи належно і вчасно надано допомогу.
За хронологією події розвивались так. Хлопчик зазнав поранення вдень, а те, що в його голові куля, лікарі побачили на рентгені лише вночі. А оскільки проведення слідчих дій у нічний час не допускаються, після того, як слідчо-оперативна група виїхала на місце події і виявила можливі сліди злочину у вигляді мішеней, до ранку біля будинку Петровця поставили очеплення.
Цікаво, що, за даними сторони обвинувачення, після стрільби на ґанку двоє поліцейських поїхали далі розважатись у нічному клубі, дорогою з якого в стані алкогольного сп’яніння їх і затримали. Про те, що вони були п’яні, публічно заявляв тодішній директор ДБР Роман Труба. Коментуючи цю справу, він наголошував на тому, що “вони зловживали спиртними напоями цілий день, цілий вечір і навіть протягом ночі”.
І тут ми знову повертаємось до питання зникнення зброї. Бо виходить так, що вона пропала саме в проміжку між тим, як куля влучила у хлопчика і очепленням, виставленим поліцейськими. Якщо ніхто з поліцейських їм не допомагав, хто і куди міг її подіти? І коли ті, хто в день убивства хлопчика був на ґанку будинка Петровця, дізнались, що сталося з дитиною? Що ще було тієї ночі, поки правоохоронці вичікували з проведенням слідчих дій?
Зі слів Максима Дергачова,після здійснення пострілів, обвинувачені зібрались і поїхали далі у своїх справах.
Візуально вони не бачили того, що сталося з хлопчиком, бо це місце закривали чагарники.
Тому зараз можна лише гадати, чи вони одразу кудись відвезли зброю, бо завжди в когось її тримали, враховуючи, що вона незареєстрована, чи це сталося пізніше. Та вони точно мали її кудись перемісти до того, як будинок і прилеглу територію було огороджено, якщо їм дійсно ніхто з поліцейських не допомагав.
Загалом навколо зброї і її зникнення було на початку кілька версій. І коли до розслідування долучились слідчі територіального управління ДБР у місті Києві, було проведено чимало обшуків не лише у поліцейських і їхніх родичів, а й у людей, які мали зареєстровану зброю відповідного калібру.
“За однією з версій, коли двох поліцейських і їхнього приятеля привезли у райвідділ поліції, хтось міг зброю з будинку забрати. Вона нічим не підтверджується, – розповів у коментарі нашому виданню слідчий теруправління ДБР у місті Києві Павло Раїн, який входив у групу слідчих, що розслідувала цю справу. – Друга полягала в тому, що вони в когось взяли цю зброю, а після пострілів віддали. Але перевіривши трафіки їхніх телефонів, не знайшли такої людини. Хоч вони могли й не дзвонити, а просто її завезти туди, де брали. Ми тоді провели близько 60 обшуків по всьому Переяславу, вилучали зареєстровану зброю і робили контрольні постріли, щоб з’ясувати, чи можуть гільзи, вилучені з місця події, бути відстріляні з неї. Звісно, ми розуміли, що не можемо перевернути все місто, щоб знайти зброю, якщо вона нелегальна. Жодний слідчий суддя не дав би дозволу на проведення обшуків у всіх жителів міста”.
– Їх міг хтось із місцевих поліцейських попередити? Ви перевіряли, чи були такі дзвінки?
– Так, перевіряли. Але навіть якби їх хтось якимось чином попередив, вони б не залишались у нічному клубі, я думаю. Хоч це моє припущення.
– А з того, що ви бачили в ті дні, не склалося враження, що хтось із поліцейських їх прикривав?
– Ми допитували поліцейських. Вони були негативно налаштованими до цих своїх колег, бо йшлося про вбивство дитини.
Запитали в прокуратурі, як самі колишні поліцейські пояснювали, де взяли незареєстровану зброю, з якої тоді стріляли. З’ясувалося, що ті стверджували, що, мовляв, знайшли її коло будинку.
“На місці події, навколо дому вилучено 13 гільз, – каже Максим Дергачов. – Крім того, кулю вилучили з голови хлопчика. Ці гільзи і кулю направили на численні експертизи. Відповідно до експертиз, усі ці гільзи відстріляно з одного екземпляру зброї. Це вогнепальна зброя для стрільби патронами калібру 5,6 мм. Куля, яку вилучено з голови дитини, відстріляна з гвинтівки калібру 5,6 мм. Також експертним шляхом було визначено, з гвинтівки якого модельного ряду відстріляно гільзи та кулю. Ця назва збігається. Можна стверджувати, що за фактом кулю, яка опинилася в голові хлопчика, було відстріляно саме з цієї зброї”.
Водночас, коментуючи цю справу “Цензор.НЕТ”, адвокат Приходька Віктор Чевгуз заявив, що кулі, які відправили експертам, були різними. У прокуратурі це заперечують і наполягають на тому, що підміни на жодному етапі бути не могло.
“Доводи, озвучені на судовому розгляді, про те, що начебто куля, яка перебуває на дослідженнях, і куля, вилучена з голови хлопчика, не одна й та сама куля, спростувала сторона обвинувачення. Я особисто у суді надав додатково декілька документів з матеріалів провадження, з урахуванням яких було відслідковано повний шлях кулі з часу її вилучення зі стола експерта-криміналіста і до моменту дослідження уже під час судового розгляду. Кожен етап такого розгляду закінчувався тим, що цю кулю запаковували в герметично закритий конверт, який виключає жодний вплив на неї, і передавали супровідним листом в іншу установу. Та установа після огляду знову її запаковувала і закритий конверт передавала далі. І в судовому розгляді сторона обвинувачення весь цей шлях продемонструвала, долучивши кожен із цих супровідних листів. І якщо це експертиза, то були ще й фотографії цього конверта з підписами понятих і т.д.. Основні характеристики кулі однакові, на вигляд теж однакові. Таким чином доведено суду, що жодних сумнівів у тому, що це одна й та сама куля, бути не може. Суд врахував, що жодних порушень на шляху кулі допущено не було”.
Зі слів прокурора, жодних інших куль чи гільз на місці події не вилучалось.
Прокуратура, своєю чергою, теж готує апеляцію на вирок із вимогою визнати винними усіх чотирьох учасників подій. І оскільки стаття за хуліганство передбачає термін покарання до семи років, то й Приходько у підсумку може отримати більше, ніж призначено судом першої інстанції. Та чи дочекаються рідні Кирила Тлявова справедливості, про яку колись так красиво написав президент, невідомо.
Шукайте деталі в групі Facebook
