Притча-розповідь про силу маминої молитви. Прочитаєте один раз, а запам’ятаєте на все життя

Молитва гори рушить….

Ганна увірвалася в кімнату матері й з порога закричала:

– Мамо, прошу тебе, – не молись за мене більше!

– В чому справа? – злякалася мати.

Сьогодні п’ятниця – буде дискотека, а це тривога. І хлопець у неї з кримінального середовища.

Напевне, біси відчули її бажання гаряче помолитися про дочку і намагаються позбавити дівчинку цієї єдиної, але найміцнішої охорони!

І Ганна пояснила:

– З хімії двійку схопила. Спочатку думала – випадково. А потім дійшло! Поки ти вдома, то у мене все добре, а як у храм сходиш, то відразу починається! З усім класом розсварилася. Подруги Дениса відбивають.

Ганна допитливо подивилася на матір:

– Позавчора в храм ходила?

– Ходила!

– Я двійку отримала. Лєна на Дениса вішається.

Ганна закричала:

– Ще одна твоя молитва і я власними руками твою Біблію порву!

– Дочко, та як же так можна? – заплакала мати.

Дочка вибігла з кімнати.

– Куди ти?

– На дискотеку. Дениса у мене відіб’ють!

– Може це на краще?

– Ні!

Залишившись одна, мати похитала головою.

«Може не потрібно за неї так молитися, раз у неї через це все життя шкереберть – подумала раптом вона і тут же накинулася на себе: – Хоча хіба це можна назвати життям? А який жах, якщо її не зупинити, почнеться потім?… »

Мати встала на коліна почала молитися за дочку.

«Пішла! – з гіркотою зрозуміла мати. – Мабуть, ніяка молитва такій вже не допоможе!»

Але, увійшовши в сусідню кімнату, несподівано побачила, що донька досі лежить на дивані бліда, з рушником на голові.

– Захворіла? – заметушилася вона.

– Голова розколюється… – насилу вимовила Ганна.

Голос у неї був безпорадний, слабкий…

Мати принесла таблетки від головного болю. Ганна покірно випила їх.

Вона підвелася, щоб піти на дискотеку, але зі стогоном опустила голову на подушку.

– Ні, – прошепотіла вона. – Нехай там буде, що буде, а я не можу…

Але на ранок від хвороби не залишилося і сліду. Бадьора, відпочила Ганна навіть сама запропонувала сходити в магазин по хліб, чого давно вже з нею не було.

Пішла. І майже відразу повернулася додому бліда, як крейда.

Побачивши її, мати сплеснула руками:

– Ганнусю, що з тобою? Знову голова? На тобі лиця немає!

– Зі мною нічого! А ось в Олени дійсно лиця нема!

– Як це? – не зрозуміла мати.

– Іра принесла на дискотеку соляну кислоту і хлюпнула на Олену. Денис почав бити цю божевільну. Почалася бійка. Не тільки кулаки – биті пляшки й ланцюги в хід пішли. Уявляєш, що було б зі мною, якби я теж була там? Точно – не під кислоту, так під ніж би потрапила.

– Слава Тобі, Господи! – тільки й змогла прошепотіти мати.

Почувши це, Ганна уважно подивилася на неї й запитала:

– Признавайся, це твоя робота?

– Ні!

– Та не бійся, – схлипнула Ганна. – Не порву Біблію.

– Це Господь уберіг тебе від біди. А я тільки помолилася…

Ганна встала, нахилилась до матері й поцілувала її в щоку.

– Пробач мені! І, будь ласка, молися за мене! – попросила вона.

І, подумавши, додала:

– Частіше…