facebook

Презирливе ставлення, зате зарплата у 7 разів вища: українець чесно розповів про життя у Польщі

Анатолій – медик, який покинув Україну минулого літа. Каже, повертатися не збирається у жодному разі

Ситуація з медперсоналом в Україні стає критичною.

Лише за останній рік, за даними Центру Разумкова, країну покинули понад 66 тис. медиків.

Один із них – 25-річний Анатолій Лякишев, який виїхав з родиною до Польщі влітку 2020-го.

До цього він працював анестезистом у лікарні Нікополя, а потім – фельдшером «швидкої» у Кривому Розі.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

«Радіо НВ» розпитало Лякишева, чому він вирішив виїхати з України і як зараз виглядає його життя в Польщі.

— Скільки ви отримували в Україні?

— Спочатку я приходив у 2014 році на ставку 1350 грн, потім було трохи більше – близько 1800 грн. Ну, і вже в 2018 році я працював у швидкій допомозі на півтори ставки, приблизно добу через добу, — виходило близько 3,5 тис. грн, максимум до 4-х.

— Як ви забезпечували свою сім’ю?

— Всі медпрацівники підробляють або в клініках, або в лікарнях, або за сумісництвом, або приватно – все як завжди. Я працював на «Новій пошті» і додатково поєднував основну роботу з роботою в приватній клініці. Ну, й інші підробітки.

— Який момент для вас став ключовим, і ви вирішили остаточно виїхати з України?

— Таких моментів багато. Це, швидше, збірне почуття, все сталося не за один день.

Коли розумієш, що тобі вже не вистачає двох робіт, і навіть трьох не вистачає, щоб якось задовольняти хоча б елементарні потреби сім’ї, то просто немає сил йти на четверту чи п’яту роботу…

Ти розумієш, що це безглуздо, це вже крах.

— Скільки українських лікарів та інших медпрацівників зараз працюють в Польщі?

— За офіційною польською статистикою, в Польщі близько 3 тис. нострифікованих українських фахівців, які отримали польські дипломи, ґрунтуючись на українських, пройшли всі етапи нострифікації (здача іспитів, зокрема мовних, здача практик інтернатури — це займає близько 1,5 року) і працюють тут.

А тих, хто ще не працює, важко підрахувати, бо неофіційна статистика вказує на просто колосальні цифри – 30 тис. і більше.

— Влітку в Польщі через пандемію спростили умови працевлаштування для лікарів. Де ви зараз працюєте?

— Цей процес дійсно почався приблизно влітку, тоді вже заговорили про спрощену нострифікацію для іноземних медпрацівників з метою стабілізації ринку медпослуг.

Безпосередньо в самій Польщі було дуже багато спірних думок і безліч протестів з боку представників польської медицини: місцеві медпрацівники зайняли опозиційну позицію щодо цього закону, який дозволяє українським медикам приїжджати і працювати, пройшовши спрощений процес нострифікації через міністерство охорони здоров’я.

Приблизно протягом 30-60 днів після подачі документів можна отримати дозвільний лист від Міністерства охорони здоров’я із запрошенням на роботу за своїм дипломом.

Я сам скористався «законом про ковід» і спрощеною процедурою нострифікації диплома у Варшаві. Працюю в Службі медицини невідкладних станів і катастроф. В Україні це поки відносять до роботи фельдшерів.

— Ви згадали, що польські лікарі виступають проти спрощених процедур для іноземних працівників. В чому це проявляється?

— Нині «на місцях» цей закон, в принципі, не хочуть сприймати ні лікарні, ні клініки, ні певні лікарі. Тому що, по-перше, це певна конкуренція; по-друге, вони вважають, що це ризик для їхньої медицини.

А ще відповідальність, тому що закон прописаний так, що наш медпрацівник повинен спочатку перебувати під патронажем польського лікаря або медсестри, або рятувальника. Але вони страйкують проти цього і переживають, що відповідальність за якусь помилку ляже на них.

Як це проявляється? Елементарно – у працевлаштуванні.

Незважаючи на наявність якихось вакантних місць, тебе можуть не взяти на роботу, по-перше, тому що ти іноземець, і по-друге, тому що у тебе спрощена система нострифікації.

До того ж я неодноразово чув про цькування з боку наших польських колег-медиків — слава богу, я з цим не стикався. Якщо навіть ти влаштуєшся працювати, то є якесь презирливе ставлення до тебе.

— Скільки ви зараз отримуєте у Варшаві?

— У порівнянні з українською зарплатою, в 7 разів більше. Якщо візьмемо навіть максимальну зарплату у швидкій допомозі (на півтори ставки, добу через добу, 4 тис. грн для молодого фахівця), множте на сім — отримаєте приблизно 28 тис. грн.

Тобто плюс-мінус $1 тис. Висновки робіть самі.

Як змінилися умови вашої праці?

— Якщо щодо важкості, то залишилися такими ж — це робота або по 12, або по 24 години. Природно, Польща трохи зробила крок вперед у цьому плані: у тебе на борту завжди є необхідна апаратура, вона завжди справна, завжди є медикаменти в повному комплекті й працює машина, яка може госпіталізувати пацієнта.

Саме основне, – тут дуже суворий закон щодо екстрених служб, будь то пожежна, швидка або поліція. Цивільна машина, напевно, в яр потрапить, перекинеться, але швидка в будь-якому випадку проїде. Тому що тут дуже суворі закони, величезні штрафи, аж до позбавлення водійських прав.

— За яких умов ви готові повернутися в Україну?

— Я не планую повертатися в Україну ні за яких умов. Тому що, на жаль, як мінімум у найближчі 10 років, навряд чи щось кардинально зміниться, що дозволить наздогнати цю «буферну зону» хоча б з Польщею.

Так, тут дуже важко і дуже дорого, і, в принципі, всім іноземцям, «заробітчанам» морально важко, але ти адаптуєшся, звикаєш, і з часом це себе виправдовує.

Попри всі націоналістичні ставлення поляків, якщо ти хочеш якогось прогресу, то зможеш розвиватися далі і прагнути кудись крім Польщі. Тому що Польща — це всього лише якийсь «плацдарм» і перший крок до Європи, а далі й до Америки. Питання про повернення для мене не стоїть, на жаль.

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...

загрузка...