“Чіпала його за ногу і розуміла, що він вмирає”: чернігівчанка розповіла, як загинула її сім’я від авіабомби

Російські військові з авіації скинули бомби на приватний сектор, де переховувалася сім’я Світлани. На жаль, її чоловік, діти та наречений її доньки – загинули.

Мешканка Чернігова втратила сім’ю, коли російський літак скинув на приватний сектор міста декілька бомб і перетворив його на суцільні руїни. У цей трагічний день, 3 березня, загинув її 42-річний чоловік, 21-річна дочка зі своїм нареченим, а також 14-річний син і бабуся.

Світлана Желдак та її матір дивом залишилися живими. Жінка розповіла “Суспільному” про ті жахіття, які спіткали її. Світлана ще й досі не може похоронити своїх рідних через постійні обстріли окупантів міста.

Жінка розповідає, що коли розпочались активні бойові дії вона з чоловіком і дітьми вирішили перебратися до будинку її матері, який здавався їй міцнішим, і мав би захистити від “Градів”.

Спершу родина ховалася у погребі, який був на подвір’ї, але через астму сина і постійні напади вони вирішили залишатися у будинку.

“В інтернеті прочитали повідомлення, що можна ховатися в будинку, але щоби були міцні несучі стіни, щоби не було в кімнаті вікон – тоді будинок захистить. У мами така кімната була. Ми там розмістилися всі на підлозі. Там і ночували. Але у сина таки астма алергічна, і на підлозі, де низько, там більше пилу і він також задихався. В той день він пішов до залу і сів на диван”, – розповідає жінка.

У цей момент лунала сирена, але обстрілів не було чутно, розповідає Світлана. За її словами, ніхто з її рідні не почув звуку від польоту літака, який і скинув бомбу.

“Це був перший літак, але ми його не чули. Ніхто його не чув. Я пізніше спілкувалась із ще однією дівчиною з нашої вулиці, вони вижили, то теж казали, що літака не було чути. Їхній тато стояв на вулиці, він не чув також. Він тільки побачив, що літак скинув бомби на школу, і потім одразу скинув іще декілька бомб на наш провулок. Вулиці немає, там всі будинки зруйновані”, – розповідає Світлана.

Від падіння бомби сім’я Світлани, а також її мама та бабуся опинилися під завалами.

“Я тільки почула легкий бум, і різко весь будинок завалився. Завалило нас дуже сильно. Чоловік був біля мене, буквально за метр. Донька і зять мій лежали на підлозі навпроти мене. Коли нас завалило, я могла дотягнутися лише до їхніх ніг. Торкалася їхніх ніг та просила, щоби вони трималися, бо це було дуже страшно. Я почула, як моя донька сильно заплакала, навзрид, її наречений був вже мертвий. Бо я чіпала його за ногу, відчувала, як вона здригається і я зрозуміла, що він вже вмирає. Я дуже просила доньку, щоби вона не плакала, зараз нас відкопають, бо вже чула людей, які нас почали розкопувати”, – згадує Світлана.

Жінка змогла зателефонувати до знайомих і попросити про допомогу, та, на жаль, врятувати її дітей, чоловіка та нареченого доньки вже не змогли.

“Я дуже кричала. Телефон був біля мене, я його намацала і почала телефонувати кому могла, щоби сказати, що нас завалило. Щоби швидше зреагували, щоби знали, в якому будинку. Наш друг знав, у якому будинку ми знаходимось. Він одразу зреагував і дуже швидко почалися розкопки. Але не витримала також дочка. Вона так плакала, я думала, що їй боляче, бо дуже сильно завалило, не знаю. Можливо, не витримало серце, бо вона так сильно кохала свого хлопця”, – розповідає Світлана.

Жінка намагалася розмовляти з кожним, хто лежав під завалами поруч.

“Чоловік мій також поруч був, також могла теж тільки доторкатися до його ноги і просити, щоби він тримався, бо його сильно привалило. Дуже. Тільки чула, що він задихався. А сина дуже сильно по голові вдарило. Його дістали, почали відкачувати, але серце не витримало, він помер також. Мене до них не пустили одразу. Вони досі ще в морзі”, – каже Світлана.

За словами Світлани, літак російських військових скинув 4 чи то 5 бомб на провулок приватного сектору, де розташовано щонайменше 20 будинків, які пошкодили вибухівки.

Ті будинки, де поряд впала бомба, повністю зруйновані.

“Так вийшло, що бомба впала на подвір’я нашого будинку. Поруч біля спальної кімнати. І частина сусіднього будинку також була зруйнована, там чоловіка також вбило. А його жінка в іншій половині будинку була – вона залишилась живою”, – розповідає Світлана.

Жінка дивується, як їй, її матері і ще їхній собаці вдалося вижити.

“В Чернігові – там таке пекло. Там просто жах. Я молюся, щоби допомога була нашим хлопцям, які там зараз воюють. Я чекаю і молюся щоби це страхіття вже закінчилось, бо стільки людей, стільки горя читаю в інтернеті. І серце просто крається від того. Того, що я пережила: відчуваєш, як помирає твоя дитина – це я нікому не побажаю. Бо я тільки могла дотягнутися рукою і благати, щоб вона трималася”, – каже Світана.

Жінка переїхала з Чернігова, але мріє про припинення війни, адже не може попрощатися з рідними і похоронити їх.

“Ми виїхали, я тепер дуже чекаю, щоби воно там закінчилося, бо мені треба поховати моїх рідненьких. Хоча би обійняти. Бо я так не хочу, щоби їх без мене поховали. Тому що мене навіть не підпустили у той момент, коли їх витягнули,” – додала Світлана.

Шукайте деталі в групі Facebook