Монах: «Готуєшся до весілля? Навіть не думай!»

Якось ми пішли на прощу. Ми були ще молоді, не дуже серйозно це сприймали. Але в храмі один монах підійшов до моєї подружки й каже: «Ти готуєшся до весілля, так? І не думай!».

Оксана ледь не знепритомніла від такої новини. По-перше, звідки чернець знає, що вона хоче виходити заміж? Та й чого б це їй від свого Василя тікати? Та вони дня не можуть прожити одне без одного! Он і сьогодні вже три есемески їй прислав: скучає страшенно.

Але після цього Оксана стала якась задумана. От коли цей монах такий розумний, то хай би мені Бог підказав, чого це я від Василя відмовлятися маю? І ось вони їдуть в автобусі. А поряд сидить незнайома жінка. Розговорилися. І що ви думаєте, вона живе в тому ж селі, звідки родом Оксанин Василь. Добре, що Оксана не встигла похвалитися, що це її наречений. Бо незнайомка розповіла, що він одружений, але щодня мусить їхати до міста на роботу. Як це одружений? – хотіла накричати на жінку Оксана. Але вчасно прикусила язика.

Довелося і Василеві неохоче зізнатися, що в нього в селі є дружина. А згодом сталося так, що брат Оксани став працювати в тій самій установі, що й Василь. Якось на дні народження Василь випив зайвого і почав новому товаришеві нахвалятися про Оксану: мовляв, як він її обвів довкола пальця. Дівчина мріяла, що він одружиться, а Оксана в нього тільки для самореклами. Щоб інші ревнували та боролися за нього. Коли брат довідався, що й до чого, відлупцював свого нового друга від душі.

І от стала Оксана ненавидіти свого колишнього нареченого. Проклинала його. Хай йому се, хай йому те. Але коли їхали на прощу, неохоче, та все ж поїхала і вона. І вже сама до того монаха підходить: «От ви сказали правду, а як його тепер забути?». «А ти маєш його пробачити», – каже чернець. «Як пробачити? Та він негідник! Ага, хай він буде щасливий та веселий, а я через нього маю сльози лити». «А ти пробач, і побачиш, що з того вийде», – посміхнувся монах. Довго вони говорили. Але розмова ставала дедалі спокійнішою.

Це відбувалося років зо три тому. Оксана й досі молиться за Василя. Дивно подіяла молитва, але той важко захворів. Хвороба його дуже змінила. У селі спочатку говорили: то йому Оксана набажала. Але дівчина заперечувала. Казала, це йому Бог такий подарунок дав – відчути біль, щоб зміг отямитися. Може воно й так, якщо Господь так міняє долі людей, зупиняючи їх від лихих справ.