– Одружуюся, – сказав батькам Олег. Тамара Василівна жалісливо подивилася на сина, Микола Петрович нахмурився.
– Не бачу радості на обличчях, – здивувався син.
– Тільки з армії прийшов, ще й не відпочив, а вже хомут на шию вішаєш, – заголосила мати, – двадцять років тобі, погуляв би хоч трохи.
– Так нагуляли ми вже зі Світланою, вaгiтна вона.
Тамара Василівна ахнула, Микола Петрович встав і пішов курити.
– Коли ж встигли три місяці як дружите!
– Ну, мамо, сама розумієш, справа ця нехитра.
Поохала, Тамара Василівна змирилася з положенням, що син скоро одружується і через півроку стане батьком, а вона бабусею.
Світлана – майбутня невістка – дівчина з простої сім’ї, яка виросла без батька, – виявилася поступливішою невісткою, працьовитої і завжди в гарному настрої. Молоді жили у батьків Олега; щовечора вaгiтна дружина зустрічала його з посмішкою, метушилася, щоб нагодувати, при цьому щебетала, як пташка.
– Ну, ще б пак, – тихо говорила Тамара Василівна своєму чоловікові Миколі Петровичу, – гoлoта, а такого хлопця відхопила.
Коли нapoдився Ванюшка, Тамара Василівна майже змирилася з вибором сина, гуляла у дворі з онуком. Ванюшкi вже було років зо два, коли знайома з сусіднього будинку, як би ненароком сказала Тамарі:
– Ось дивлюся на Іванка і нічого спільного з Олегом не знаходжу.
Тамара могла б обуритися, але промовчала, бо такі думки і її відвідували.
– Свєтка ж до Олега з Мишком Карповим дружила, – продовжувала всезнаюча знайома, – ти хіба, Тамара, не знала?
Увечері того ж дня Тамара поділилася своїми підозрами з чоловіком, але той відмахнувся від неї. Його все влаштовувало: син одружений, онук росте, будинок для сина будується.
Але Тамара не заспокоїлася. Всякий раз знаходила момент, щоб, як би випадково натякнути синові, що Свєтка йому не дівчинкою дісталася. І Олег повівся на всі натяки матері. Прислухався він до неї не тому, що повірив, а тому що гуляти став від Свєти, – дівчина у нього на боці з’явилася. Але до сина придивлятися став, і теж помітив, що подібності немає.
Їдкі слова, – вони сильніше зброї, – руйнують відносини повністю, залишаючи лише руїни. Ось і Олег висловив кілька разів підозри і усміхнена Світлана, зневірившись переконати чоловіка в зворотному, зібрала свої речі і пішла до матері.
Дорога була розчищена, і Олег зійшовся з Оксаною – своєю новою подружкою. На той час будинок був добудований, так що молоду дружину привів в новий будинок. А Світі нічого не дісталося.
Тамара Василівна, задоволена тим, що вийшло по її, з розпростертими обіймами зустріла нову невістку, – дівчину з повної сім’ї. У Оксани був уже власний автомобіль і як придане дорогі меблі в подарунок від її батьків.
Через рік наpoдилася донька Елечка, тому три роки Оксана нічим не займалася, крім дитини. Тамара допомагала у всьому. А коли внучці виповнилося п’ять років, Тамара Василівна нарешті стала помічати, що вся робота по дому на її сина і на ній.
Одного разу Тамара прибирала в будинку сина, дивуючись, звідки стільки бруду накопичилося, ну і, природно, потихеньку бурчала, що треба бути акуратніше, не запускати будинок. Оксана в цей час сиділа на веранді і фарбувала нігті.
– Ну, хіба так можна, молода ж, не запускай будинок, прибирай, не розкидай речі, – примовляла Тамара Василівна.
Оксана, не відволікаючись від свого заняття, байдуже сказала, коли свекруха черговий раз прошмигнула в комору:
– Закрити тебе в ній чи що
Тамара завмерла на місці, не вірячи своїм вухам: – Це мені чи що? – запитала вона, щоб переконатися, що невістка дійшла до такого нахабства.
– Тобі, тобі, набридла, гундиш тут.
Тамара рот відкрила від здивування і вперше за всі роки побачила істинне обличчя невістки. Лаятися з нею вона не стала, але додому пішла з важким серцем. А днями зустріла колишню невістку Світлану з онуком Ванею. Побачила онука і їй знову стала недобре: Ванюшка – вилитий Олег.
Вдома поділилася з чоловіком своїм відкриттям, а той сказав, що він завжди вважав Ванюшку своїм онуком. Тамара стала дзвонити Світлані і запрошувати в гості: – Нехай хоча б Іванко приходить.
Світла відпускала сина, не в силах більше ображатися на свекруху, все ж рідні дід з бабусею її синові.
Повертаючись одного разу з онуком Ванею з магазину іграшок, зустріла стару знайому з сусіднього будинку.
– Ой, а Іванко-то у вас – копія Олег. Треба ж, такі схожі!
– Пам’ятається, ти зворотне говорила кілька років тому, – підковирнула Тамара, – пам’ятаєш, як на Свєту наговорювала?
Сусідка здивовано подивилася, посміхнулася і сказала: – Ой, навіть не пам’ятаю, може і брякнула чого, ти вже вибач, неув’язочка.
Тамара Василівна поверталася додому в роздумах: «Для цієї бовтунки просто неув’язочка, а тут майже все життя змінилася. Світлана ніколи б так не сказала мені, як Оксана тоді, обіцяючи закрити в коморі. Перша невістка завжди поважала її. Але Свєту не повернути, добре, що хоч з онуком бачитися стали. Сина проти Оксани не налаштовувала, він їй у всьому вірить. Та й онука в сім’ї сина зростає. А на кого вже там Елечка схожа, навіть думати не хочу, вистачить мені того, що з Ванею кілька років не бачилися.»
Вдома Микола Петрович помітив сумний вираз обличчя чоловіка: – Чого така похмура, про що думаєш?
– Та так, – відповіла Тамара, – про життєві неув’язочки, хай їм грець.
У Мережі з'явилося чимало відео, де українці висміюють нову ініціативу нардепів За зберігання дров без…
Як зараховується стаж роботи, якщо працював за кордоном Українцям, щоб вийти на пенсію потрібно напрацювати…
Українцям розповіли все про виплату однієї тисячі гривень, як оформити Виплата 1 тис. гривень: розробляється…
Останніми роками цифровізація документообігу в Україні розвивається семимильними кроками. Серед іншого в мобільному застосунку «Дія»…
Ракетно-дронові удари РФ скоротили потужності виробництва електроенергії в Україні. І російські удари, очевидно, продовжаться. Які…
Холодний вітер і дощ, місцями зі снігом, що пройшлися сьогодні Україною, завтра поступляться антициклону. Раніше…