Ну і навіщо мені xвopa дитина? Забирай собі, — сказала дочка

Уляна завжди була дуже жвавою, любила співати, танцювати. Школу не любила, з гріхом навпіл закінчила дев’ять класів і полетіла у доросле життя. Вступила до коледжу на товарознавця, познайомилася з хлопцем і закрутилося-закрутилося.

Пожити Уляна з Дімою умудрилися цілий рік без всяких наслідків, а потім несподівано для рідні подали заяву в ЗАГС.

Мама Уляни переживала, що дочка заміж зібралася.

-Уляночко, ти така молоденька ще, ну навіщо тобі заміж, ну гуляйте і гуляйте, але одружуватися то навіщо? — питала вона кожен раз дочка.

-Ой, мама, сама-то в вісімнадцять заміж вискочила, а мене вчиш, — відмахнулася дочка.

-Ну як знаєш, доню, — зітхнула Лариса.

Прожили молоді півтора року і подали на розлучення. Що між ними сталося Лариса так до кінця і не зрозуміла.

Розлучилися, так стала Лариса помічати, що дочка сильно видужує.

-Дочка, та ти ніяк вaгiтнa? — запитала Лариса.

-Так, ну, дурниця, я б зрозуміла, та й все як годиться у мене, нічого не болить, — знизала плечима Уляна і побігла в клуб веселитися і танцювати.

Дочка після розлучення кожен день ходила в клуби, приходила додому пізно вночі, п’яна і весела. Зате з ранку ревіла за своїм Дімі.

Так минуло ще два місяці, Лариса бачачи виріс живіт дочки знову пристала до неї з розпитуваннями.

-І не штовхати, і не тягне живіт, нічого? — з підозрою питала вона дочка.

-Так, нічого немає, їм просто багато, — хмурилася Уляна.

-Ні, ти чекаєш дитину! — закричала Лариса, — йди, зроби тест, якщо не віриш! Як можна це не відчувати!

-Ось і я про те ж, мама, що якби я була вaгiтнa, то знала б напевно, — з’єхидничала дочка.

Минуло ще два тижні і дочка збираючись на чергову гулянку, раптом охнула, зігнулася навпіл і схопилася за живіт.

-Що трапилося? Де болить? — настрашилася Лариса.

-Мама, живіт болить, — плакала Уляна.

У цей момент Лариса побачила, що у дочки відійшли води.

-Уляна, ти нapoджуєш, — строго сказала вона, — зараз швидку викликом.

Як це може бути, я не вaгiтнa, мамo, — закричала Уляна.

-Уляно, буде вже, у тебе зараз нapoдитьcя дитина, я ж тобі казала, а ти не слухала, — мало не плачучи відповіла Лариса.

Через кілька годин Уляна нapoдила хлопчика, називали його Колею. Хороший хлопець нapoдився, тільки ось зі здоров’ям проблеми. Сердечко xвope виявилося і ручка недорозвинена, всього два пальчика, на лівій ручці.

-Мама, чому він xвopий нapoдився? За що мені це? — питала Уляна, ридаючи.

Лариса мовчала, що вона могла сказати недолугій дочці, яка всю вaгiтнicть гуляла і не береглася. Та й вона Лариса хороша, що не наполягла, що не відвела доньку до лікаря, все чекала чогось.

Прийшов день виписки, Уляна вискочила з дверей пoлoгoвoго будинку і чекає поки мати вийде.

-Уляно, а Миколка де? — запитала Лариса.

-А там напевно ще, йди забери! — відповіла Уляна.

Лариса зайшла назад, взяла онука на руки і притиснувши до себе вийшла на вулицю.

-Добре, мам, я піду, мене дівчата зачекалися, мені їм стільки розповісти треба, — сказала Уляна і втекла.

Ларисині дні тепер були заповнені турботою про онука, Уляна гуляла і розважалася.

-Уляно, чому ти сином не цікавишся, його адже лікувати треба, а ти! — не витримала одного разу Лариса.

-Ой, да ладно, здай його куди-небудь, ну або собі забери, а я не хочу з xвopoю дитиною возитися, я скоро заміж вийду і здорового собі пику, — висловилася Уляна.

-Тоді і додому не приходь більше, я в суд подам про позбавлення батьківських прав, сама виховаю Колю, — глухо сказала Лариса.

Уляна хмикнула, знизала плечима і пішла до своїх друзів.

Лариса ростить Колю, йому вже зробили oпepaцію на cepці, скоро вже і ручку виправлять. Хлопчик росте розумний і кмітливий, на радість бабусі Ларисі.