УКРАЇНА LIVE

Моя подруга – стара діва. Їй вже сорок п’ять, але вона ніколи не була заміжня. Всі сили кинула на рекламний бізнес і в її компанії працюють більше ста людей. Жінка знає три мови, їздить на шопінг в Дубаї і Амстердам, відпочиває на острові Кураматі і хвацько керує своєю новенькою БМВ. Іноді ми зустрічаємося і п’ємо каву в якомусь пафосному місці, тільки щоразу в її компанії мені хочеться втягнути живіт, прибрати зі столу лікті, процитувати Трампа і заговорити на китайській, пише блогер Ірина Говоруха в колонці для видання “Обозреватель”.

Вона ніколи не розслабляється і справляє враження людини, що проковтнула гітарний гриф. На офіціанта дивиться, як на клопа, перш ніж зробити замовлення – вимагає шеф кухаря і влаштовує йому іспит, а потім колупається в тарілці з таким виглядом, ніби в ній не паста, а дощові черв’яки.

Її неможливо уявити в сільському платті, танцюючу меренгу, такою, яка щороку збирає ромашки для вінка, наспівує пісню “Шльопанці” під час приготування салату з авокадо і фети і валяється з жіночим романом на лузі. У неї є тільки бізнес-план, тайм менеджмент, стратегія і бажання бути з чоловіком, який вже наперед їй щось винен.

Насправді причина самотності таких дам лежить на поверхні. У жінки, що живе під девізом “все сама”, енергетика змінюється до невпізнання. Вона робиться рідка і водяниста, як канталупа, а чоловіча збільшується в розмірах і набухає дріжджовим тістом в тазу.

Модифікується все: хода, погляд, постава, міміка і навіть манера сміятися. Протилежна стать сахається від неї у різні боки і не кличе на прогулянку в парк Кіото і тим більше на дачу в Феофанію, бо вона сприймає таку панночку, як чоловіка, а нормальні чоловіки не сплять один з одним.

Щоб розібратися в цьому механізмі – слід зрозуміти для чого утворюється пара. У всякому разі не для ceкcy, штампа у паспорті, покупки обручки і марксистської примхи, а для того, щоб посилити один одного і отримати те, що поодинці отримати неможливо.

Гармонійна пара – це люди одного рівня, але з кардинально різною енергетичною структурою. Тільки тоді вийде повноцінний обмін. А якщо у чоловіка мішок з яблуками і у жінки – мішок з яблуками, то вони не мають чим обмінюватися, і він змушений мігрувати до тієї, у якої кошик із малиною або відро баклажанів сорту “Алмаз”. Кожному потрібен не власний клон і тим більше не суперник, а партнер. Адже де конкуренція – там вiйна, а де вiйна – там немає місця для любові.

Часто від подібних панночок чую, що чоловік повинен бути сильнішим ніж… І вони чекають якогось інтелектуального і фінансового “Рембо”, в той час, коли слід повернутися до себе і стати крапельку слабшою. Трішки вразливішою. Трішки безпораднішою. Трішки жіночнішою.

Не ремонтувати кран і кричати благим мaтом, а звернутися за допомогою. Не міняти колесо, розмахуючи домкратом, як шаллю з вовни тибетських кіз, а зупинити проїжджаюче таксі. Не доводити правоту плюючи фактами і загуслою від злості слиною, а переконливо розповісти про свої почуття. Адже недарма у Роберта Рождественського є рядки: “Будь, будь ласка, слабшою”… Тому, щоб бути із чоловіком – не потрібно винаходити велосипед. Від нас вимагається єдине – залишатися жінкою.